Звичайно, карколомне зростання ціни на кокаїн у ході його просування доводить, що тиск на постачальників працює лише до певної міри. Саме заходи правоохоронних органів спричиняють, що простий сільськогосподарський продукт, який при своїх витоках коштує не більше за каву, на час прибуття до Європи чи США дорожчий, ніж така сама за вагою кількість золота. Результати останніх заходів зі знищення коки доводять, що інтервенції на початку ланцюга постачання вже досягли межі своєї ефективності. Уряди трактують ринок кокаїну так, як і ринок шоколаду, на якому зростання ціни на боби какао веде до зростання ціни на шоколадки. А насправді це більше схоже на мистецький ринок, на якому крихітна ціна вихідних матеріалів нехтовно мала порівняно з високою ціною на кінцевий продукт. Спроби підвищити ціни на кокаїн, підвищуючи вартість листя коки, подібні до спроб стимулювати ціни на твори мистецтва, підвищуючи вартість фарб. Ґерхард Ріхтер, полотна якого продаються за 46 млн доларів, не втратив би сон, якби ціна олійних фарб, які він використовує у своїх творах, зросла удвічі або й у п’ять разів. Аналогічно, доки агенції боротьби з наркотиками переймаються витоками і найдешевшими ланками ланцюга постачання кокаїну, наркокартелі можуть не турбуватися про свої статки.
Даремні всі великомасштабні військові операції на плантаціях в Андах. Вони переважно марнують час на збільшення злиднів фермерів; навіть коли їм вдається перекинути вартість на картелі, це мізер порівняно з кінцевою роздрібною ціною кокаїну. Розв’язання проблеми наркотиків шляхом наскоків на витоки здається розумним. Але насправді економіка доводить, що такий підхід найменш ефективний. Справжня дорожнеча кокаїну починається набагато далі в ланцюгу постачання – на кордоні зі США. І в наступному розділі ми побачимо, що саме там, як вважають картелі, варто розпочинати справжню війну.
Розділ 2. Конкуренція проти змови
Чому злиття іноді краще за вбивство
В одній із великих державних зал у Лос-Піносі, президентському палаці в Мехіко, Феліпе Кальдерон вимахує кольоровою роздруківкою, на якій зображено 37 похмурих облич. Це жовтень 2012 року, і Кальдерону лишилося півтора місяця на посту президента Мексики. У прощальному інтерв’ю він намагається вразити мене поступом, якого досяг його уряд у знищенні бізнесу провідних наркопідприємців у країні. Ці 37 чоловіків на роздруківці 2009 року були оголошені найбільш розшукуваними в Мексиці у публікації в Diario Oficial de la Federación, офіційній газеті республіки. Деякі світлини схожі на фото кримінальників у в’язниці, деякі – на знімки з сімейних альбомів. Найбільше впадає в око те, що низка облич перекреслена тріумфальною чорною лінією.
– Отут, де члени «Лос-Сетас», великої руки людина Ель-Талібан, – каже президент Кальдерон, показуючи на світлину вусаня зі штампом «ЗААРЕШТОВАНИЙ». Перекреслено більшість членів «Лос-Сетас», одного з провідних мексиканських наркокартелів. – Ель-Амарільйо (Жовтий) контролював від імені «Сетас» майже весь південний схід країни. Ель-Лакі контролював увесь Веракрус… Ля-Арділья (Білка) був одним із найбільш небезпечних і кровожерних кілерів, – веде далі Кальдерон.
Загалом перекреслено 25 із 37 облич: 17 заарештовано, 6 убито поліцією або солдатами, 2 «страчено», тобто вбито конкурентами. Згодом було завдано наступних ударів: у липні 2013 року, через місяць після того, як президент Кальдерон пішов з посади, верховного ватажка «Сетас» Мігеля Анхела Тревіньйо схопили біля кордону з Техасом. У березні 2015 року мексиканська служба безпеки взяла його брата і наступника Омара у розкішній домівці в передмісті північного міста Монтеррея.
Можна було сподіватися на методичне знищення провідних мексиканських кримінальних ватажків, щоб покласти край наркокартелям. Насправді такого не сталося. За президентства Кальдерона кількість наркотиків, які перевозяться контрабандою через американський кордон, майже не зменшилась, а чисельність молоді в наркобізнесі залишається на високому рівні. Натомість протягом його шестирічної каденції значно збільшилося насильство. Чемний чоловік із Мічоакану успадкував Мексику, коли рівень убивств у ній був рекордно низьким. На 100 тисяч осіб припадало близько 10 вбивств, і в 2006 р. Мексика була однією з найбезпечніших країн Латинської Америки. Цей рівень був навіть нижчим, ніж у деяких штатах США. Але до 2012 р. кількість убивств подвоїлась, і Кальдерон пішов з Лос-Піносу найбільш непопулярним президентом у новітній історії Мексики. Карикатуристи зображують його в завеликому солдатському однострої, і він стоїть розгублений поміж надгробками або людськими черепами.