У той час як у Мексиці кількість убивств різко зростала, в одній сусідній країні тенденція була протилежна. У Сальвадорі здавна був один із найвищих у світі рівень насильства, значно більший за показники Мексики. Страшні тамтешні maras, банди, що їх члени були відомі своїми татуюваннями з ніг до голови, щодня за принципом «зуб за зуб» убивали людей у нетрях по всій країні. Проте 2012 року сталося щось виняткове. У межах кількох років запанував мир. Кількість убивств зменшилася на 2/3, відколи дві головні кримінальні банди – «Мара Сальватруча» і «Баріо 18» – несподівано домовилися про перемир’я. Дві ватаги, що були затятими суперниками, навіть провели спільну прес-конференцію, на якій пообіцяли, що вбивств більше не буде. Кількість убивств одразу впала, тобто за рік загинуло на 2000 людей менше.
Картелі Мексики й maras Сальвадору панують в одному регіоні світу, торгують однаковими продуктами й однаково ладні поновити насильство. Чом же тоді протягом лишень кількох років насильство мексиканських гангстерів набагато зросло, а сальвадорські гангстери заспокоїлись? Або, якщо мислити в категоріях економіки, чому на одному ринку зросла конкуренція, а на іншому – таємне змовництво?
• • •
Центром мексиканської війни проти картелів є Сьюдад-Хуарес. Як і багато інших міст на кордоні зі США, Хуарес був брутальною місциною. За мексиканськими стандартами місто не бідне – бари і кнайпи тако на деяких центральних вулицях ніби трансплантовані з Техасу; але далі від центру – веремія робітників, які в розпачі тяжко гарують на фабриках maquiladora на піщаних окраїнах, де збираються на експорт телевізори й холодильники. На схилі гори на західній окраїні хтось величезними білими літерами, аби видко було в усьому місті, написав: «СЬЮДАД-ХУАРЕС: БІБЛІЯ – ЦЕ ІСТИНА. ЧИТАЙТЕ ЇЇ».
Донедавна якась сила – божественна чи ні – більш-менш утримувала мир. У нормальний рік ставалось близько 400 убивств, що не дуже погано для міста з населенням півтора мільйона, не кажучи вже про те, що воно дуже бідне і лежить на кордоні з країною, де закони про зброю забезпечують вільний і широкий доступ до неї. Проте в 2008 році щось перебігло злочинним світом. Значно зріс рівень насильства: щомісяця до міської трупарні потрапляло 300 трупів.
Ці вбивства свідчили про існування організованої злочинності: чимало жертв були вбиті кулями великого калібру, випущеними з cuerno de chivo, або «рога козла», як там називають АК-47, через те що в нього магазин подібний до ріжка. Багато покійників – не з міста, вони або мандрівні кілери, або їхні жертви, викрадені в якомусь штаті й привезені до Хуареса, аби їх тут анонімно спекатися. Якоїсь миті місто почало класифікувати 50 тіл на місяць як «невідомі». За президентства Кальдерона 25 тисяч людей просто щезло, переважно потрапивши до морозильних камер міської трупарні в Хуаресі. У більшість днів невеличкі черги членів сім’ї тулилися біля високої огорожі будинку, сподіваючись ідентифікувати зниклого родича.
Чому мексиканські картелі раптом узялися тяжко воювати за таку місцину, як Хуарес? На перший погляд здається, буцім це місто особливої ваги для наркокартелів не має. Воно робить нульовий внесок у постачання наркотиків, які вирощують далеко на південь і захід, у Сьєрра-Мадре (у випадку марихуани та опіумного маку) і далеко на південь, у Південній Америці (коли йдеться про коку для кокаїну). Місто не є центром попиту: вартість місцевого роздрібного ринку незначна порівняно з великими американськими містами по той бік кордону. Але битва за контроль над містом була настільки напружена, що тривала кілька років, і замордовано було більше людей, ніж будь-де у світі.