Відтоді перемир’я проходило низку нестійких фаз. Воно розвалилося в 2014 році, коли новий президент Сальвадору Санчес Серен відмовився від офіційної підтримки угоди, пообіцявши під час передвиборної кампанії знищити злочинців. Кількість убивств одразу повернулася на рівень до перемир’я, бо банди знов узялися за старе й почали розривати одна одну на шматки. Хоч як дивно, приватна організація найняла Рудольфа Джуліані, мера Нью-Йорка, якому вдалось у 1990-х роках знизити кількість убивств у цьому місті, аби той порадив, як те саме зробити в Сан-Сальвадорі. Та його заходи не змогли вгамувати банди, які бадьоро і далі йшли своїм кривавим шляхом.
Іноземні уряди, особливо США, залишаються не впевненими у стратегії перемир’я. Це розчарувало тих у Сальвадорі, хто виграв від різкого падіння насильства під час припинення вогню.
– Їм це не подобається? Запропонуйте іншу формулу. Магічну. Скажіть, чи є в уряду США інша формула? – запитує мер Руано.
Давид Мунґуя визнає, що перемир’я було «недосконалим», але наполягає:
– Нам треба було зупинити війну між бандами.
За його розрахунками, лише 2012 року завдяки угоді врятовано 1900—2500 життів, якщо зважати на кількість убивств у попередні роки. Це неймовірно високе число врятованих для країни з 6-мільйонним населенням. Пакт також допоміг узяти під контроль в’язниці. Незадовго до моєї зустрічі зі Старим Ліном до Сальвадору прибув з візитом очільник Організації Американських Держав Хосе Мігель Інсульса. Дипломата повели на екскурсію до в’язниці, що раніше вважалося немислимим ризиком.
Змова банд за посередництва уряду, можливо, дала лиходіям шанс перегрупуватися. Але це дало суспільству можливість підбити підсумки. Девід Бланшар, американський священик із місією в Сан-Сальвадорі, де зустрічаються території maras, обережно сподівається, що таке припинення вогню може дати можливість загальмувати вербування до банд. Стало відомо, що в школі біля столиці, каже він, четверо шестикласників (тобто їм 11—12 років) є вербувальниками для «Банди 18-ї вулиці» Старого Ліна. Ці вербувальники наймолодші в банді; пізніше вони зможуть перейти до здирства з крамниць, маючи застромлені за вузькі пояси пістолети калібру 9 мм. Банди «схожі на бога Ваала, який вимагав офірувати дітей», – каже він. Доки триває перемир’я, «ми намагаємося забрати дітей з вівтарів і запропонувати альтернативи».
• • •
Новини про війну з наркотиками створюють враження, буцімто наркоторгівці живуть у стані постійної смертельної конкуренції. Дійсно, брутальність є суттєвою частиною бізнесу: кримінальні організації не можуть використовувати правову систему, а тому насильство є для них єдиним способом забезпечити дотримання угод. Але приклади Мексики і Сальвадору свідчать, що рівень насильства можна різко знизити, змінивши ринкові умови. Аналіз двох кримінальних ринків з погляду економіки виявляє кілька причин зростання насильства в Мексиці й тимчасового погамування в Сальвадорі й пропонує урядам спосіб тримати насильство на припоні в майбутньому.
Основною причиною жорстокої конкуренції за контроль над такими містами, як Сьюдад-Хуарес у Мексиці, є володіння доступом до обмеженого числа прикордонних пунктів пропуску. Високий рівень насильства в прикордонних містах призвів до того, що деякі жителі США закликають закрити контрольно-пропускні пункти. Однак економіка каже протилежне: відкриття більшої кількості пунктів знизить цінність кожного, і зменшиться рація боротися за них. Правда, це дало б картелям більше можливостей переправляти наркотики до США. Однак скорочення пропозиції, як правило, не справляє істотного впливу на загальний обсяг контрабанди або на ціну наркотиків (див. розділ 1). Відкриття більшої кількості прикордонних переходів може зменшити масштаби бойових дій, мало впливаючи на американський ринок незаконних наркотиків.
Мексика також показує, що контроль регуляторів галузі – тобто поліції – є важливою метою для наркоторгівців. Ретельніша перевірка й вища заробітна плата співробітників поліції зроблять їх підкуп дорожчим. Але некорупційність мексиканської поліції – це, м’яко кажучи, довготерміновий проект. Тим часом простішою реформою могло б бути об’єднання кількох рівнів поліції. Кримінологи давно пропонували зробити це, щоб підвищити ефективність. Економічний підхід також не дозволить наркоторгівцям кооптувати різних регуляторів і зіштовхувати їх між собою. Наразі картелі можуть вести опосередковані війни один проти одного за рахунок держави, взявши під свій контроль конкурентні сили поліції. Об’єднання їх усе ускладнило б для картелів.