Читать онлайн "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України" - Галушко Кирило - RuLit

Земельні символи українських адміністративних територій у складі Польщі й Великого князівства Литовського

Після смерті останнього князя Юрія II Тройденовича (1340) розпочалася тривала боротьба за галицько-волинські землі між Польщею, Угорщиною і Литвою. У цей час земельний герб із левом фігурує на печатках литовського князя Любарга (до якого відійшла частина Волині)[137], опольського князя Владислава (який правив у Галичині в 1372—1378 рр.)[138], на «монетах Русі», карбованих у Львові в 1350—1410 рр. королями Казимиром III і Людвіком Угорським, князем Владиславом Опольським і королем Владиславом Ягайлом[139]. Як уже зазначалося, Казимир III, який титулувався «володарем і спадкоємцем Русі», застосовував зображення лева, увінчаного короною, що можна розцінити як претензію до рідко використовуваного ним титулу «короля Польщі та Русі»[140] та апеляцію до колишнього статусу Галицько-Волинської держави як Королівства Русі. Після остаточного захоплення Галичини Польщею (1387 р.) цей герб стає неодмінним елементом маєстатових і великих коронних печаток польських королів[141]. Уже на середину XIV ст. золотий лев у синьому полі (саме в таких барвах постійно виступає цей герб у пізніших джерелах)[142] однозначно є саме земельним гербом, а не особовим чи родовим, оскільки використовується володарями, які не були прямими кровними нащадками Романовичів. Він відігравав роль державного символу Руського королівства (Галицько-Волинської держави) й увійшов як елемент до герба Львова, що тривалий час був його столицею[143].

Однією з функцій територіальних гербів було їхнє використання на земельних прапорах (хоругвах), які використовували під час військових походів і бойових дій, а також на різних урочистих та жалобних заходах. На той час була поширена практика застосування так званих «гербових прапорів», коли зображення на полотнищі повторювало сюжет із герба, або на хоругву наносився малюнок герба в щиті.

Писемні джерела XV ст. подають уже відомості про колористику гербів окремих земель. Важливими є передовсім праці Яна Длуґоша «Клейноди королівства польського»[144] та опис Грюнвальдської битви 1410 р., у якому подано інформацію про прапори всіх полків (у тому числі й з українських земель)[145]. А в XVI ст. з’являються перші друковані гербовники, серед яких необхідно виділити праці Б. Папроцького[146]. Крім згаданих раніше символів Львівської (лев), Галицької (галка) та Перемиської (двоголовий орел) земель і Волині (хрест) у цих джерелах маємо відомості й про герби інших адміністративних утворень.

У 1430-х рр. було утворене Руське воєводство, яке складалося з Львівської, Галицької, Перемиської і Сяноцької земель, а в другій половині XV ст. до нього приєднано й Холмську землю. Руське воєводство використовувало герб Львівської землі з левом, який спинається на скелю[147].

Для гербів чи прапорів Галицької землі основні джерела повідомляють про біле (срібне) поле. Лише О. Гваньїні подає доволі непевний опис для Галицької хоругви: коронована галка з розкритими крилами в червоному полі[148], який не підтверджується іншими джерелами.

Якщо в повідомленнях Длуґоша про колористику символів Перемиської землі були розбіжності й жовтий (золотий) двоголовий орел під однією короною подавався то на синьому, то на червоному полі, то пізніші писемні джерела постійно фіксують синє поле, а гербовники Е. Камина та «Stemmata Polonica» ще подають і кольорові малюнки цього герба[149].

Сяноцька земля, яка виокремилася з Перемиської, використовувала такий самий герб: у синьому полі золотий двоголовий орел під однією короною[150].

На прапорі Холмської землі під час Грюнвальдської битви, за повідомленням Длуґоша, був білий ведмідь між двома деревами в червоному полі[151]. Однак усі пізніші основні джерела (у тому числі й «Клейноди королівства польського», і гербовник Б. Папроцького) подають ведмедя між трьох дерев, а поле щита вказують зеленим. Про заснування міста Холма (близько 1237 р.) літопис оповідає, що, коли князь Данило «їздив по полю і діяв лови, то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: „Як іменується се місце?“ І вони сказали: „Холм йому ім’я є“. І, уподобавши місце те, надумав він, що поставить на ньому невеликий городок»[152]. Схоже, що ці мотиви відбилися в гербі Холма та Холмської землі[153]. У фламандському гербовнику «Armorial Gymnich (Lyncenich)» з першої половини XV ст. поданий правдоподібно також герб Холмської землі, але без підпису: у білому (срібному) полі чорний ведмідь між двох зелених листяних дерев[154]. Хоча в різних джерелах трапляються помилки та розбіжності, однак і в гербовнику Камина, й у Папроцького та в інших пізніших джерелах поле герба Холмської землі зазначене як зелене.

Подільська земля в Грюнвальдській битві виставила аж три полки під однаковими прапорами — із зображенням сонця в червоному полі[155]. В усіх пізніших польських джерелах (аж до кінця XVIII ст.) як герб Поділля подається золоте сонце в білому (срібному) полі. За нормами геральдичної колористики, які вже усталилися на той час, не дозволялося наносити геральдичний метал на метал (тут — золоте сонце на срібне поле). Хоча цих норм у деяких країнах, зокрема й у Східній Європі, не завжди дотримувалися. Гербовник Камина подає герб Подільської землі в синьому полі. Сонце тут виступає як символ багатства, добробуту та родючості Подільської землі. Цілком імовірно, що цей символ міг функціонувати в тут ще в дохристиянські часи, коли різні солярні знаки мали широке застосування.

Белзьке князівство, яке зі зміцненням Руського королівства залишалось у феодальній залежності від нього, протягом 1340—1377 рр. підпорядковувалося Великому князівству Литовському, а з 1388 р. перейшло до мазовецьких князів — васалів Польщі. Після смерті князя Земовита VI 1462 р. удільне князівство перестало існувати, було приєднане до Польщі й перетворене на Белзьке воєводство. Подаючи в «Клейнодах» герб (білий грифон із короною у червоному полі), Длуґош зазначив, що його нібито надав ще Казимир III у середині XIV ст.[156] Це твердження вельми сумнівне, бо польський король не зумів спершу закріпитися в Белзі, а 1352 р., зазнавши значних втрат, мусив відступити від міста. Зображення грифона було дуже поширене в давньоруській орнаменталістиці: воно трапляється на розписах Софійського собору в Києві (XI ст.), на археологічних знахідках у Галичі, Звенигороді та інших місцях. Фантастичний звір грифон у геральдиці є уособленням пильності й зіркості.

У Фундації Чарторийських при Національному музеї в Кракові зберігся прапор Белзької землі, який датують другою половиною XVI ст.: на червоному шовковому полотнищі з білою вертикальною вставкою намальовано срібною фарбою щит, у якому коронований грифон[157]. Прапор зберігся доволі погано[158]. Можливо, що це той самий, який використовували під час похоронної процесії Сигізмунда І, лише там згадується грифон у короні в червоному полі[159]. Аналогічний опис подає й О. Гваньїні[160].