Читать онлайн "Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордон України" - Галушко Кирило - RuLit

У Грюнвальдській битві в складі литовського війська брали участь і полки Київської, Стародубської, Сіверської та інших українських земель. Перед битвою великий князь Вітовт роздав 40 княжих корогов. На 30 було зображено вершника з мечем у руці на червоному полі — так звана «Погоня»[161]. Прапори різнилися тільки мастю коня (біла, чорна, гніда). На 10 прапорах у червоному полі були «стовпи Гедиміна» — знак литовських князів. Тобто всі полки виступали під великокняжими символами. Зображення вершника з піднятим мечем («Погоня») уперше відоме на печатці великого князя Ольгерда як символ Великого князівства Литовського 1366 р.[162], а надалі вживалося його синами Ягайлом і Вітовтом[163]. Пізніше герб Великого князівства Литовського незмінно зберігає свій зміст і колористику[164], а також використовується в різних кольорових варіантах для Берестейського, Підляського та інших воєводств[165]. Що стосується «стовпів Гедиміна», то фактично це був знак литовських князів (Длуґош повідомляє, що ним князь Вітовт таврує своїх коней)[166], але він регулярно подається в усіх джерелах серед земельних символів як другий герб Великого князівства Литовського.

Уже згадувалося, що на різних печатках великого князя Вітовта з документів 1401—1430 рр. фігурує хрест як герб Волині[167], а пізніші джерела подають його колористику як срібний хрест у червоному полі[168]. Після Люблінської унії 1569 р. (утворення Речі Посполитої) Волинь приєднано до Корони Польської. У привілеї для Волинської землі зазначалося, що тепер при всіх громадських справах та на земельних корогвах слід разом зі своїми давнішими гербами використовувати польського орла[169].

З частини території, яка доти адміністративно входила до складу Волинської землі, 1565—1566 рр. було утворено Брацлавське воєводство[170]. Сеймова конституція 1569 р. декларувала надання йому корогви[171]. Це воєводство також використовувало герб зі срібним хрестом у червоному полі[172]. Знаки обох воєводств 1589 р. зазнають змін. Формально ці зміни визначалися для земельних і повітових печаток, але їх почали застосовувати повсюдно. Щоб означити задоволення своїх претензій на Волинь, поляки додають у гербі червоний щиток зі срібним орлом, а герб Брацлавщини доповнено синім щитком і срібним півмісяцем, що має символізувати розташування воєводства в прикордонній із татарськими землями смузі[173].

Київське князівство у складі Литви ще 1471 р. було перетворене на воєводство, а після тієї ж таки Люблінської унії відійшло до володінь польської корони. З кінця XV ст. відомий герб Київського воєводства: янгол, який тримає у руках меч та піхви, опущені додолу, у червоному полі[174]. Після переходу Київщини 1569 р. до складу Польського королівства сеймовим привілеєм визначалося використовувати разом із давнішими гербами й орла[175]. Натомість О. Гваньїні описує двокутну воєводську корогву зеленого кольору, з одного боку з гербом Великого князівства Литовського в червоному полі, а з іншого — чорного ведмедя у білому полі[176].

Зображення святих чи якихось інших релігійних символів (як хрест у Волині) на княжих стягах мало на Русі давні традиції ще від прийняття християнства. У XII—XIII ст. на печатках київських князів фігурує архангел Михаїл (з мірилом в одній руці та сферою — у другій). Зображений архистратиг як захисний символ і на шоломі князя Ярослава Всеволодовича, датованому 1206—1207 рр.[177] Загалом, культ Михаїла був дуже поширений в Україні — про це свідчать давні легенди, а також часте використання образу архангела в гербах українських міст[178]. Архангел Михаїл вважався патроном Київської землі, був символом захисту її від ворога.

Чернігівсько-Сіверська земля, приєднана в XIV ст. до складу Великого князівства Литовського, була на початку XVI ст. захоплена Московською державою. На великій печатці царя Івана IV (з другої половини XVI ст.) як «печать Черниговская» подано зображення шаблі чи меча[179]. Не зовсім зрозуміло, на підставі чого був вифантазуваний такий знак, оскільки ні до того, ні після подібний символ для цього краю не вживався. Чернігівщина 1618 р. відходить до Польщі, а 1635 р. утворюється окреме Чернігівське воєводство, яке мало за герб чорного двоголового орла під короною[180]. Поле щита подавалося як срібне золоте або синє, а орел — чорний або невизначеної барви[181]. Мабуть, цей герб був прийнятий як видозміна символу Московії. Можна виводити його й від візантійського знака (як і герб Перемиської землі). На користь цієї версії свідчать зображення орла на археологічних знахідках, а також кам’яна різьба двоголового птаха на стіні Борисоглібського собору в Чернігові, спорудженого 1123 р. Проте якщо чернігівський орел і мав візантійське походження, то в XVI ст. він з’являється за московським посередництвом.

Козак із мушкетом. Герб Війська Запорозького з’явився як організаційний (корпоративний) знак. Із виникненням і розвитком запорозького козацтва поступово утверджується його символ — козак із мушкетом, який пізніше набуває значення земельного герба. За літописом гадяцького полковника Григорія Граб’янки, уперше клейноди Війську Запорозькому надав 1576 р. польський король Стефан Баторій: «постави им гетмана и присла им корогов, бунчук и булаву и на печати герб рицер з самопалом и на голові колпак перекривленній»[182]. Цієї версії дотримувалося багато істориків (зокрема Дмитро Яворницький), хоч деякі вважали її гіпотетичною, бо літопис Граб’янки написаний на початку XVIII ст., а роль Баторія як «організатора» козацького війська в польській історіографії, як відомо, значно перебільшена. Так, Володимир Антонович уважав, що «ця реформа не була нічим незвичайним, епохальним; це була одна з багатьох спроб польського правління налагодити козацьку справу»[183].

Нещодавно І. Ситий опублікував коротку розвідку про зображення такого ж герба у «книзі Забіл»[184]. Окремі малюнки в книзі виконані 1745 р. Текст під гербом подає подібну інформацію про надання королем 1576 р. булави, корогви, бунчука і срібної печатки. Цілком можливо, що джерелом для «книги Забіл» слугував літопис Граб’янки. В усякому разі ця пам’ятка також повторює міф про надання Баторієм срібної печатки з гербом, що міцно укріпився в середовищі козацької старшини на початок XVIII ст. Цікаво, що в анонімній «Історії Русів» початку XIX ст. (доведеній автором до 1769 р.) Баторієві приписується надання козакам привілею 19 квітня 1579 р., яким дарується гетьману бунчук «на знакъ звитяжства его зъ войскомъ своимъ надъ народомъ Азіятичнымъ, одъ якого и клейнодъ сей добутъ працею Гетманскою и кровію Козацкою», але про печатку мови немає. Проте відомою є лише королівська постанова з 1578 р.[185] У листопаді того ж року козаки отримали велику королівську корогву[186]. На думку М. Грушевського, на корогві був зображений польський орел, а козаки могли отримати «може, й ще щось, що пізніше входило в понятє військових клейнодів, як бубни, труби і т. и.»[187] Можна додати, що французький автор П’єр Шевальє, повідомляючи про привілеї Стефана Баторія козакам, також не згадує нічого про печатку[188]. Тому «авторство» Баторія — вельми сумнівне й потребує критичного підходу. Зрештою, герб Війська Запорозького не фігурує в жодному тогочасному польському гербовнику. Мабуть, у разі надання герба монархом до цього символу було б зовсім інше ставлення.