Магістер Жак Фреро залишився приятелем України й вельми важко пережив смерть графа Орлика, з яким довелося йому тісно співпрацювати.
Гостинниця пана Климентія в Парижі була ще довго відомою в Парижі, як козацька гостинниця. Її власником став після смерти пана Климентія проворний козак Яків Мовченко, котрий після смерти графа Григорія Орлика кинув військову службу і став займатися купецтвом. Але він скоро помер. Гостинницею почала завідувати його дружина — француженка, а після її смерти гостинниця перейшла на власність її старшого сина, який хутко затер усякий слід по старій козацькій гостинниці пана Климентія.
Після смерти гетьмана Данила Апостола, в Україні відновлено знову Малоросійську Колегію, що мала назву «Правління Гетьманського Уряду». В Колегії засідали: генеральний суддя Михайло Забіла, генеральний осавул Хведір Лисенко і генеральний підскарбій Андрій Маркович. Із московської сторони належали до Колегії — генерали, князь Шаховський, князь Барятинський і полковник Гурьєв. Головою Колегії був князь Шаховський. У 1736 році його відкликали, а головою Колегії тоді став князь Барятинський. Голови Колегії змінювалися дуже часто, а водночас збільшувалися затиски в Україні, зокрема за володіння цариці Анни, коли цілу імперію тероризувала страшна так зв. «тайна канцелярія», яка вигубила десятки тисяч невинних людей. Шаліла вона й в Україні. Турецько-московська війна, яка вибухла 1735 року і тривала аж до 1739 нанесла Гетьманщині величезні людські та матеріяльні втрати й виснажила країну так, що в 25 років після тієї війни козацька старшина жалілася, що Гетьманщина не може піднестися економічно з руїни, нанесеної їй згаданою війною.
Жертвами страшної «тайної канцелярії» впали мазепинці — Зиновій Любович і Афанасій Кваша. Цей останній поступив знову на службу в другій Малоросійській Колегії і віддавав мазепинцям цінні услуги, повідомляючи їх про секретні розпорядки московського уряду та остерігаючи старшину перед арештами. Його підслідили москалі, схопили, катували й разом із схопленим Любовичем заслали в Сибір, звідки вони вже не повернулися в Україну. Марко Хуторний загинув у збройній сутичці з москалями при переході границі. Разом із ним загинули — січовик Хома Бурян і осавул Гнат Дядуренко.
Загинув із рук московських опричників і полтавський альхемік Сулюза. Забобонні москалі звинуватили старого альхеміка, що він знається з нечистою силою і задушили його таки в його житловиську.
Іван Черниш залишився калікою. Йому відняло ноги. Він люто ненавидів москалів і кипів люттю, як тільки побачив якого москаля. Петро Черниш повернувся з Петербургу до своєї Галі хоч і згорюваний, але живий і не калікою. Він кинув службу і поселився на хуторі, що дістався Галі після смерти батька. В них було двійко славних хлоп’ят, котрі підрісши, вчилися в київській Академії. Опісля Петро відправив їх на дальшу науку до Падуї, в Італію.
Улітку, 1740 року, переходячи польсько-московський кордон із Правобережжя, Аскер-паша попав у засідку. В перестрілці він був важко поранений і щоб живим не попасти москалям в руки, він дострелив себе з пістоля. Так загинув один із найбільше відданих великій ідеї мазепинців. Москалі так і загребли його в ярузі, не дозволивши похоронити загинулого по-християнськи. Щойно далеко, перегодя, селяни викопали тлінні останки Аскер-паші та похоронили їх на місцевому цвинтарі.
Спливли роки.
Ніщо не зупинило їх.
Ні молочно-білі пелена туману, що налягав у зоряну ніч над блідими свічадами ставів, ні далекий небосхил, ані роздолля піль, ані кучеряві сади, що тріпотіли білоквіттям у весняних вечорах.
Тяжке врем’я насувалося знову на Україну.
Цариця Катерина ІІ-га примусила гетьмана Кирила Розумовського зректися гетьманської булави, а влада в Україні перейшла в руки вже третьої з черги Малоросійської Колегії, що її президентом став генерал Павло Рум’янцев. Козацтво знову журилося, вбачаючи в тому новий московський підступ. Так воно й сталося. Гетьманщині наближався кінець. Здійснюючи доручення цариці, генерал-губернатор Рум’янцев проводив пляново в життя хитромудрий задум переведення Гетьманщини повністю на статус звичайної губернії російської імперії.