Зі султаном, хоч він і тесть великому везірові, говорити нелегко. Султан до везірських порад прислухається нерадо. Диван так само не має майже ніякого впливу на володаря, який робить усе сам, так як хоче, рідко коли питаючись думки свого дивану, хоч у ньому й засідають найближчі дорадники та достойники, вірні йому й віддані до безмежжя.
— О Аллах! Погані часи настали, — бідкався великий везір, повертаючися зі султанського сераю. У своїй дифтерхані[43] він застав чимало різних клопітливих справ, із якими доведеться йому морочити голову.
Ось, наприклад, сирійський беглер-бей[44] домагається збільшення військової турецької залоги в городах, бо сирійці-християни бунтуються проти надмірного хораджу[45], а на єгипетського каді наспів донос, що він великий хабарник. «Г-мм, хто ж тепер не хабарник у нашій імперії?» — скривився везір, читаючи густі рядки старанно виведеного письма. Он в стамбульській пристані аскери затовкли якогось біснуватого дервіша. «Чого ж його там шайтан поніс?» — промимрив сердито везір, переглядаючи скаргу, що її подав на аскерів начальник цієї пристані. Але найбільше розсердила везіра вимога Амерата-паші, генерал-майора кападжів[46] підвищити платню султанській охороні. «Говорив вже я навіженому, що у скарбниці тепер немає грошей, і просив почекати, так ні — він знову наліз із своєю нахабною вимогою… А тут іще шайтан приніс мені на голову уруського посла», — нарікав у думках везір, кружляючи нервово по кімнаті.
— Скажіть, ясний графе, — зупинився він зненацька перед послом царя Петра, графом Василієм Павловичем Юсуповим, який не схотів сидіти на вигідному кріслі, а розсівся на міндері[47], — чому це ви турбуєте Порту знову тільки що згаданою справою? Адже ж Його Величеству цареві й вам відоме добре становище Порти до козаків, котрі втекли з України, а також і до їхнього гетьмана Пилипа Орлика. Наш сонцевидний султан, хай Аллах подасть йому вічне життя, дав їм приют у межах нашої імперії, і ні козаки, ані їхній гетьман нічим не порушують спокою та не викликають ніяких турбот Високої Брами[48].
— Орлик і його козаки — зрадники й вороги Його Величества та нашої держави, — насупився граф Юсупов.
— Може, так, а може, й ні, — промовив задуманий везір.
— Як це ні? — нагороїжився царський посол. — Хіба ж не пішли вони разом із зрадником Мазепою проти Його Величества?..
— Орлик був канцлером у покійного гетьмана Мазепи й залишився йому вірним. Таких вірних своїм володарям людей ми вельми поважаємо.
Графові вдарила кров у лице, й він мало що не зірвався з подушок.
— Дивно чути від Вашої Світлости такі слова про Орлика, — процідив холодно він. — Чи маю це розуміти як чергову відмову Порти видати нам цього нікчемного зрадника?..
— Про видачу Орлика не може бути й мови, — промовив твердо великий везір. — Це вже не раз вказувала Висока Брама достойним панам послам Його Величества, царя уруської землі. Ми дали азиль козацькому гетьманові, й це нас зобов’язує. Але, звичайно, наша відмова й тим разом ні в чому не порушує нашого намагання втримувати добрі сусідські взаємовідносини з уруською землею…
Граф Юсупов аж засопів ізпересердя. «Цього бусурмана нічим не візьмеш… Попередній везір полюбляв грошенята, й за золоті таляри можна було у нього виєднати не одна дільце… Ця ж сволоч і чути не хоче про будь-який підкуп. От чортяка рогатий!..» — лютився внутрі Юсупов, проте назверх розпогоджував примушено своє сердите обличчя й вирішив підійти до великого везіра з іншої сторони.
— Наша столиця знає, — заговорив він, — що в дипломатичній службі Порти перебувають козаки. Вашій Світлості найкраще відомо, що вони є запеклими ворогами нашої держави, і їй вони, перебуваючи на службі Порти, спричиняють багато лиха та клопотів.
Великий везір удав своє здивування.
— Справді? Світлий граф своїми словами приніс мені велику несподіванку. Оскільки я знаю, Висока Брама не тримає на своїй службі ніяких козаків.
— Тоді дозвольте підказати Вашій Світлості одне прізвище, а саме Остапа Мировського, колишнього отамана мазепинських козаків.
— Вперше чую про такого, — здвигнув плечима великий везір.
— Ваша Світлість хіба не заперечить, що Остап Мировський, а тепер Аскер-паша, знаходиться на дипломатичній службі Отаманської імперії?..