Наше становище [ставлення] до російського народу

Ми виступаємо проти расистської пропаганди вищості російського народу, бо вона веде до розпалювання російського шовінізму в масах і тим самим створює труднощі для справжньої співпраці між українським і російським народами, бо вона полегшує більшовицьким імперіалістам використовувати російські працюючі маси в своїх антинародних цілях.

Як сказано, отже, ОУН бореться не проти російського народу, а проти російських імперіалістів, проти усіх тих, які поневолюють або допомагають поневолювати їм.

Носієм російського імперіалізму сьогодні є більшовицька партія – ВКП(б) [Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків) – назва Компартії СРСР з 1925 до 1952-го – ІП], яка сьогодні вже фактично оформилася в окремий експлуататорський клас – більшовицьких вельмож. Цей новий клас експлуататорів очолює сталінська кліка.

Звичайно, частина членів ВКПб) не стоїть на імперіалістичних позиціях, але це не змінює імперіалістичного характеру цього класу як цілості. Дворянське середовище також видало цілий ряд борців проти царського самодержавства (напр., декабристів, Герцена і інших), але ці одиниці не змінили імперіалістично-експлуататорської суті свого класу.

Клас більшовицьких вельмож – це чисто імперіалістичний клас, який поневолює мільйони неросійських народів, який в результаті перемоги над своїм конкурентом – гітлерівською Німеччиною – загарбав країни Центральної і Південно-Східної Европи, а зараз готується до загарбання цілого світу.

З соціалізмом і комунізмом він нічого спільного не має. Він використовує їх як прикриття для свого розбійницького імперіалізму і як засіб для розбудови своїх агентур по всіх країнах світу.

Більшовицькі імперіалісти – це прямі спадкоємці і продовжувачі кривавого діла царських імперіалістів. Тому ми боремося не тільки проти кремлівської верхівки, проти самої сталінської кліки, а проти класу більшовицьких вельмож у цілому, як класу імперіалістичного, класу експлуататорського.

Так само ця обставина, що в складі класу більшовицьких вельмож є також українці, білоруси, грузини й інші, нітрохи не змінює його російсько-імперіалістичного характеру.

Одна частина тих ”инородческих“ членів класу більшовицьких вельмож – ворошилови, коротченки – цілковито денаціоналізується, русифікується і входить у його ряди разом з росіянами так, як колись входили кочубеї до російського дворянства, і вишневецькі до польських магнатів.

Друга частина – гречухи, тичини, хоч і не асимілюються, входить до більшовицького класу на основі вислужництва, як усякі більші і менші кисілі і барабаші. І одні, і другі служать з притаманною ренегатам відданістю. І проти одних, і проти других ми активно боремося.

Політичне життя у повоєнній УРСР (1945-1953 рр.)

Щодо російського народу, то большевицький клас визискує його соціально так, як експлуатували його колись поміщики і капіталісти.

Клас більшовицьких вельмож поставив російські працюючі маси в становище новітніх рабів, придавлених важким ярмом деспотизму і експлуатації. Він позбавили їх будь-яких громадянських і політичних прав.

Російський народ не приймає жодної участі в керівництві державою, а про демократію хіба лиш мріяти може.

Але грубою помилкою було б думати, що ця обставина ставить російський народ в цілому у вороже становище до класу більшовицьких експлуататорів чи до російського імперіалізму взагалі. Так, може б, повинно бути, так хотілося б, щоб було, та так воно не є.

Клас більшовицьких вельмож тісно зв'язує з собою значну частину російського народу, приділяючи їй функції імперіалістичних приказчиків і гайдуків (в армії, МВД і МГБ, адміністрації, господарстві, а також у культурно-освітній ділянці і профспілках), ділячись плодами свого імперіалістичного грабежу.

Знову ж, несвідомі російські народні маси він обманює (і не без успіху) облудною пропагандою расизму, деморалізує шовінізмом і цим ставить їх на свої послуги. Це їм вдається тим легше, що він одночасно безпощадно винищує всіх, хто міг би і хто мав би відвагу розкрити масам очі та показати їм, що являє собою і що має метою вся ця пропаганда про ”найвидатнішість“ і ”керівну роль“ російського народу.

На прикладі німецького народу ми наочно бачимо, якого жахливого спустошення і руйнівного впливу в масах доконує імперіалістична пропаганда.

Німецькі маси, одурманені расизмом, захоплені привабливими імперіалістичними плянами про панування над іншими народами, до того ж підкріплені початковими великими воєнними успіхами, пішли за Гітлером і його бандитською зграєю.

Аналогічне явище маємо і в випадку російського народу. (Коли б так сталося, що російський народ в цілості дав себе захопити теперішньому шовіністичному курсові і цілковито підтримав теперішню більшовицьку шовіністично-імперіалістичну політику, то на цьому шляху його спіткає така доля, яка сьогодні зустріла німецький народ за його підтримку Гітлера).

Отже, не ототожнюючи російського народу з російськими імперіалістами, ми не сміємо випускати з уваги той факт, що клас більшовицьких вельмож виступає проти нас ширшим фронтом.

В цьому фронті знайшлися, побіч більшовицьких вельмож, також сотні тисяч гайдуків і приказчиків більшовицьких імперіалістів (переважну більшість яких становлять росіяни) та значна частина російських народних мас, збаламучена більшовицькою шовіністичною пропагандою.

Не враховувати цього – значить попадати в ілюзію, яка привела б нас до недооцінки сил ворога, з яким нам треба боротися.

Крім цього, не можна забувати, що коріння імперіалізму глибокі, що вони не тільки міцно сидять в імперіалістичних класах, але що ці коріння запускаються і в народну гущу.

Треба пам'ятати, що російський народ віками привчався і сьогодні дальше привчається до гноблення інших народів, що він деморалізувався, а сьогодні деморалізується як ніколи дотепер своїми імперіалістичними кліками. А все це чейже не лишається без наслідків, все це власне створює найсприятливіший ґрунт для посіву імперіалізму в масах і до його закорінення в них.

Не можна легковажити також і того факту (бо і він сприяв імперіалізмові), що російський народ не жив ще на протязі своєї історії вільним життям, що він не знає смаку волі людини і громадських прав, що в Росії, як писав Герцен, ”равно не имеет ни пристрастия к равенству, ни емкости (підкр. Герцена) в свободе. Это так и ведет от аракчеєвского императорства к императорству пугачевскому“ (А. І. Герцен. ”Избранние философские сочинения“ ОГИЗ соцэкгиз 1940 г.).

Ми можемо додати, що це власне привело і до сталінського імператорства.

Боротьба російського народу проти самодержавства, поміщиків і капіталістів, за соціальне визволення, його революційний порив у 1917 р. не закінчилися здобуттям визволення, порванням пут деспотизму, соціального визиску і рабства.

З-під визиску поміщиків і капіталістів він попав під визиск більшовицьких паразитів. Замість царя імператора має сьогодні генераліссімуса імператора.

15 гріхів Канібалісімуса. Які злочини вчинив Сталін?

Коли б російський народ не жив віками в деспотизмі, коли б у нього були скільки-небудь демократичні традиції державного життя, він не попав би так легко в залежність від своїх імперіалістичних класів, він не дозволив би їм так скоро запрягти себе до їх імперіалістичного воза. І про це нам треба пам'ятати, бо це й сьогодні дозволяє більшовикам-імперіалістам легко використовувати російські маси для своїх імперіалістичних планів.