Та й для людини більш духовної потреби тіла на цьому світі стають великим тягарем.
Тому пророк ревно благає, щоб звільнитися від них: «Із потреб моїх визволь мене, Господи!» (Пс. 25, 17).
Гіркий світ тим, хто не пізнає своєї недолі, а ще більше горе тому, хто любується в цьому нещасному і проминаючому житті!
Але багато людей, які тяжкою працею чи жебракуванням ледве дістають те, що їм конче потрібне для цього життя, так до нього прив'язуються, що зовсім не дбають про Царство Небесне, і коли б тільки могли, то вічно жили б тут.
О, які нерозумні і недовіркуваті люди, що так глибоко погрузли в земних і змислових речах!
Лиш наприкінці життя нещасні відчують марнотність і нікчемність того, що вони так полюбили.
А святі Божі і всі побожні приятелі Христові не зважали на те, що догоджало змислам, ані на те, що в цій дочасності процвітало, але вся їхня надія і серце линули до небесних благ.
Усе їхнє бажання підносилось до вічних невидимих благ, щоб забезпечити себе від дочасних і видимих речей і не опуститися до гріха.
Не кидай, брате, надії на поступ у духовному житті; ще маєш на те час і догідну хвилю.
Чому хочеш відкласти на завтра свою постанову? Встань, зараз починай і так кажи: «Саме тепер пора це робити, саме тепер пора боротися, саме тепер настав час виправитися!»
Коли бідуєш і журишся, тоді якраз пора на заслуги.
Тобі треба перейти через вогонь і воду, поки дістанешся до місця прохолоди.
Якщо ж не примусиш себе, то не виконаєш своєї постанови.
Доки ми маємо це немічне тіло, не можемо бути зовсім без гріха, ані жити без журби і болю.
Ми дуже хотіли б мати спокій від недолі; але оскільки через гріх ми втратили невинність, то тим самим втратили і правдиве щастя.
Тому потрібно заховати терпеливість і чекати на Боже змилування, доки не минеться цей стан беззаконня і смерть не переміниться в життя.
О, яка велика та людська неміч, що постійно має нахил до злого!
Сьогодні сповідаєшся у своїх гріхах, а завтра знову робиш те, у чому сповідався.
Тепер постановляєш вистерігатися, а через годину робиш так, мовби й нічого не постановляв.
Цим справедливо самі можемо впокорюватись і ніколи не думати про себе високо, якщо ми такі слабкі і хиткі.
Та й через недбайливість можна швидко змарнувати те, що з великим трудом при ласці Божій ледве-ледве набулося.
Що ж з нами може статися наприкінці, якщо ми вже так рано остигаємо в доброму?
Горе нам, що так вчасно хочемо піти на спочинок, мовбито вже настали для нас мир і безпека, — коли ще навіть знаку правдивої святости не видно у нашому житті.
Певно, що треба було нам, як добрим навикам, учитися інших звичаїв: може б тоді була надія на виправлення в майбутньому і на більший духовний поступ.
Глава 23
РОЗДУМИ ПРО СМЕРТЬ
Дуже швидко закінчиться твоє земне життя: тому поміркуй над тим, що діється з тобою.
Сьогодні людина живе, а завтра вже немає її.
А як тільки зникне з-перед очей, так зразу ж щезає і з пам'яті.
О, яке воно тупе і тверде те людське серце, що думає лише про теперішнє, а не передбачає майбутнього!
У кожному ділі і помислі ти повинен заховуватися так, ніби вже сьогодні маєш умерти.
Якщо б ти мав чисту совість, то не дуже боявся б смерти.
Краще було б стерегтися гріхів, ніж утікати від неї.
Дивись, дорогенький, з якої великої небезпеки можеш врятувати себе, якого великого страху позбутися, якщо постійно будеш боятися смерти і матимеш її перед очима.
Тепер учися так жити, щоб міг у годину смерти тішитися, а не боятися.
Вчися тепер умирати для світу, щоб потім жити з Христом.
Вчися тепер усім погорджувати, щоб потім мати певну надію.
Ох, ти ж нерозумний! Чому ж то гадаєш, що будеш довго жити, коли не маєш тут ані однісінької певної днини?
Скільки ж то людей ошукалося і несподівано пішло зі світу?
Скільки разів ти чув від людей: цей згинув від меча, той втопився, той впав із гори і зломив карк, той удавився стравою, а той помер серед забави!
Один згинув у вогні, другий від меча, третій від пошесті, інший від душогубця.
Рано чи пізно усім прийде кінець: смерть і людське життя, як тінь, швиденько минає. Хто згадає тебе після смерти? І хто буде молитися за тебе?
Роби, роби тепер, дорогенький, що тільки зможеш робити, бо не знаєш, коли вмреш: та й того не знаєш, що тебе чекає після смерти!
Поки маєш час, збирай собі безсмертні скарби.
Не думай ні про що інше, окрім спасіння; дбай тільки про те, що Боже.