Бо хто любить Бога цілим серцем, той не боїться ні смерти, ні кари, ні суду, ні пекла, тому що свята любов впевнено провадить до Бога.
А хто все ще в грісі розкошує, то не дивина, що такий боїться і смерти, і суду.
Однак добре, щоб бодай страх перед пеклом стримував тебе від гріха, поки ще любов не в змозі відвернути від нього.
Але хто маловажить страхом Божим, той не зможе довго втриматися в доброму, а чимскоріше впаде в диявольські сіті.
Глава 25
ПРО ЩИРЕ БАЖАННЯ ВИПРАВИТИ СВОЄ ЖИТТЯ
Будь чуйний і пильний у службі Божій, постійно думай про те, чому ти сюди прийшов і для чого покинув світ? Чи не для того, щоб жити для Бога і стати духовним чоловіком?
Тому рвися до поступу, бо незабаром дістанеш винагороду за свої труди, і тоді вже не буде в тебе ані страху, ані болю.
Тепер хвильку попрацюєш, а знайдеш довгий відпочинок і навіть віковічну радість.
Якщо вірно і щиро витримаєш у праці, то й Бог, без сумніву, буде вірний і щедрий у подяці.
Маєш триматися певної надії, що доб'єшся перемоги; але не треба ставати самовпевненим, щоб часом не зледащіти або не загордитися.
Колись один чоловік, який часто в тривозі між страхом і надією боровся з різними думками, молячись у церкві перед престолом, так роздумував і промовляв: «О, якби ж то я знав, що витримаю до кінця!»
І враз почув у серці відповідь Божу: «А якщо б ти це знав, що робив би ти тоді? Роби це тепер і будеш цілком певний!»
І враз, утішений і підбадьорений, він поклався на волю Божу, а тривожна непевність щезла.
Він не хотів більше цікавитися і питатися, а намагався сам доходити до розуміння, яка єсть Богу мила і свята воля Божа, щоб почати і завершити всяке добре діло.
«Уповай на Господа і добре чини, — каже пророк, — заселяй землю, і поживишся її багатством» (Пс. 36, 3). Є одна річ, яка стримує від поступу і щирої поправи багатьох людей, — це страх перед труднощами і боротьбою.
Бо найбільше ті поступають у чеснотах, хто мужньо намагається робити те, що для них є найтяжче і найнеприємніше.
Адже людина тим більше поступає вперед і тим вищої заслуговує ласки, чим більше перемагає себе і вмертвляє своє серце. Та не всі люди однаковою мірою мають що поборювати і вмертвляти.
Однак пильний борець, хоч би він у собі мав і багато пристрастей, буде успішніше поступати вперед, аніж інший чоловік, моральний, але не такий беручкий до чеснот.
Дві речі стають у пригоді на шляху до виправлення: силоміць відірватися від того, до чого тягне зіпсована природа, і запопадливо плекати ту чесноту, якої комусь найбільше не вистачає.
Старайся також найбільше того остерігатися і те поборювати, що тобі частіше не подобається в інших людях.
Усюди дбай про свій поступ; тож коли бачиш або чуєш добрий приклад, хай він тебе схиляє до наслідування.
А коли завважиш щось погане, остерігайся робити таке саме; або ж коли ти вже вчинив таке, старайся чимскоріш виправитися.
Під яким кутом зору ти оцінюєш інших людей, так само інші оцінюють тебе. Як мило і гарно дивитися на жваву та побожну, обичайну та карну братію.
А як сумно і гірко споглядати, як вона неподобно поводиться, як вона не виконує того, до чого її покликано!
Як-то шкідливо занедбувати обов'язки свого звання, а схиляти своє серце до того, що нам не вільно!
Пам'ятай про свою постанову, яку ти зробив, і постав собі перед очима образ Розіп'ятого.
Коли глянеш на життя Ісуса Христа, маєш багато чого стидатися; що ти ще не постарався про те, аби стати більше подібним до Нього, хоч вже давно вступив на Божу дорогу.
Чернець, який щиро і побожно роздумує над найсвятішим життям і муками Господніми, знайде в них доволі всього, що для нього пожиточне і конечне, і не потребує шукати чогось кращого поза Ісусом.
О, коли б Ісус розіп'ятий увійшов у наше серце, як скоро і наскільки ми стали б ученішими!
Ревний чернець все радо зносить і приймає, що йому кажуть. А недбайливий і лінивий — терпить прикрість за прикрістю, і з усіх боків щось тисне його: бо в серці немає втіхи, а шукати її в світі йому не вільно.
Чернець, який не живе за правилом, виставляє себе на тяжкий упадок. Хто шукає більшої свободи і вигоди, той буде постійно в скрутному становищі, бо ні перша, ні друга річ не догодить йому.
А що роблять інші ченці, які підлягають гострим монастирським правилам?
Вони рідко виходять з дому, живуть самотньо, нужденно їдять, ходять у грубій одежині, багато працюють, мало говорять, пізно лягають спати, встають удосвіта, довго моляться, часто щось читають і в кожній речі дотримуються правил.