Бо коли всім серцем припадеш до ран і предорогих синців Ісусових, та почуєш велику підмогу в горі, не будеш дуже журитися людською зневагою і легко стерпиш прикру обмову.
На цьому світі Христос також зазнав від людей зневаги, і в найтяжчу хвилю серед наруги знайомі та приятелі відреклися Його.
Христос хотів терпіти муки і зневаги, а ти смієш ще нарікати на щось?
Христос мав ворогів то кривдників, а ти хочеш підтримувати зі всіма людьми приятельські і добросусідські стосунки?
За що ж буде вінчатися твоя терпеливість, якщо не зустрінеш на своєму шляху прикростей?
Яким чином станеш приятелем Христовим, якщо не хочеш терпіти ніякої кривди?
Терпи з Христом і за Христа, якщо хочеш разом з Ним царствувати.
Якщо б ти хоч раз усім єством занурився у серце Ісусове і скоштував принаймні крихітку Його гарячої любови, тоді б ти вже зовсім не дбав про свою вигоду, а тішився б радше зневагою, яка тебе стріне, бо Ісусова любов дає силу людині гордувати собою.
Хто любить Ісуса і правду, хто справді живе духовним життям, хто звільнився від невладнаних пристрастей, той може свобідно звертатися до Бога, духом линути вище себе і там солодко спочивати.
Хто все розуміє так, як воно є, а не так, як-то люди кажуть або цінять, той справді мудрий, і той більше навчився в Бога, ніж у людей.
Хто вміє жити духовним життям і маловажити зовнішнім світом, той не потребує окремішнього місця і не чекає догідної пори, щоб відбувати побожні вправи.
Духовна людина швидко збирається з думками, бо вона ніколи не розсіває їх легковажно на зовнішній світ.
Ій ні фізична праця не перешкоджає, ні те заняття, яке на той час необхідне; вона швидко пристосується до кожної справи, яка випаде.
Хто своє серце налаштував і владнав як слід, той не дбає про чудні та химерні людські вчинки.
Людина стільки має перешкод і розсіяння, наскільки вона до якоїсь речі прив'яжеться.
Якщо б усе було гаразд із тобою, і ти як слід очистив свою душу, то це, без сумніву, вийшло б тобі на добро і сприяло б твоєму поступу.
Але те, що тобі багато дечого не подобається і часто воно тебе непокоїть, свідчить, що досі ти не вмер остаточно для себе і не відокремився від усіх світських справ.
Ніщо так не поганить і не сковує людського серця, як та нечиста любов до сотворінь.
Тільки тоді, коли зречешся світових утіх, зможеш вдивлятися у небо і серцем раз у раз веселитися.
Глава 2
ПРО ПОКІРНУ ПІДЛЕГЛІСТЬ
Не надавай надто великої ваги тому, хто з тобою, о хто проти, але так роби і дбай, щоб Бог був присутній в кожному ділі, яке ти робиш.
Май чисту совість, і Бог оборонить тебе.
Кому Господь хоче допомогти, тому нічия злоба не зможе зашкодити.
Якщо вмієш мовчати і терпіти, то дочекаєшся Божої помочі.
Він знає, коли і як тебе звільнити, і тому можеш цілком покластися на Нього.
Це Боже діло — помагати і визволяти нас від усякого клопоту.
Нераз дуже причиняється до заховання ще більшої покори те, що інші люди знають і осуджують наші хиби.
Якщо людина через свої хиби впокоряється, тоді легко їй помиритися з іншими, і вона без труднощів згладить гнів тих, які розгнівалися на неї.
Покірного Бог хоронить і спасає, покірного Він любить і втішає, до покірного Він прихиляється, покірного Він щедро обдаровує великою ласкою і після впокорення підносить його до слави.
Покірному Він відкриває свої тайни і солодко притягає його та запрошує до себе.
Покірний, хоч стріне його зневага, досить спокійно перебуде її, бо Він має силу від Бога, а не від світу.
Не гадай собі, що ти поступив уперед, коли не вважаєш себе за гіршого від усіх людей.
Глава З
ПРО ДОБРУ ТИХОМИРНУ ЛЮДИНУ
Спочатку заведи мир у себе, а тоді зможеш ще й інших заспокоювати.
Тихомирна людина більш помічна, ніж та, що дуже вчена.
Пристрасна людина навіть добру річ на зле оберне і при тому щось зле гадає.
Добра тихомирна людина обертає усе на добре.
Хто завів у себе святий спокій, той не підозрює нікого, а хто з будь-чого невдоволений, того постійно тривожать усякі підозріння: такий ні сам не має спокою, ні іншим людям не дасть.
Він часто таке верзе, чого б не повинен казати, і тим легковажить, що найбільше треба було б йому зробити.
Він уважає на те, що інші люди мають робити, а не дбає про те, до чого він сам зобов'язаний.
Так подбай насамперед про себе; щойно тоді по справедливості можна буде тобі дбати і про ближнього.
Ти вмієш гарненько виправдати і прикрасити свої вчинки, а не хочеш прийняти вибачень інших людей.