Було б справедливіше, якщо б ти себе звинувачував, а свого брата виправдовував.
Якщо хочеш, аби тобі люди терпіли, то й ти також терпи їм.
Вважай, як далеко ще тобі до правдивої любови й покори, вона не вміє ані гніватися на когось, ані нарікати, хіба тільки на себе.
Невелика заслуга спілкуватися з добрими і лагідними людьми, бо це вже від природи всім миле. Кожна людина воліє мати спокій і більше любить таких, що однієї думки з нею.
Але прожити тихомирно з такими, які вперті, перекірливі, непорядні або наші противники — це велика благодать і вельми похвальне та мужнє діло.
Є такі люди, що в собі мають спокій і з іншими людьми також живуть у спокої.
А є й такі людиська, які самі не мають спокою і в інших його забирають, прикрі вони для інших, але для себе все-таки прикріші.
І такі бувають, що самі спокійні, а ще й інших намагаються втихомирювати.
А увесь наш спокій у цьому нужденному житті має ґрунтуватися радше на покірній терпеливості, ніж на вразливості та на прикрості.
Хто краще вміє терпіти, той більший матиме мир.
Такий себе переміг, він пан над світом, друг Христа і наслідник неба.
Глава 4
ПРО ЧИСТЕ СЕРЦЕ І ПРО ПРАВЕ НАМІРЕННЯ
На двох крилах людина злітає понад земним світом, а саме на крилах правоти й чистоти.
Правота має бути в наміренні, а чистота в почутті.
Правота шукає Бога, чистота знаходить Його і радіє Ним.
Якщо станеш вільний від невладнаного почуття в серці, ні в якому доброму ділі не матимеш перешкоди.
Якщо нічого іншого не прагнеш і не шукаєш, а тільки волі Божої і добра ближнього, то заживеш свободи серця.
Якщо твоє серце буде чисте та праве, тоді кожне створіння стане тобі дзеркалом життя і книгою святої науки.
Немає створіння так дрібного і нікчемного, яке б не виявляло Божої досконалости.
Якщо твоє серце буде добре й чисте, тоді все без перешкоди побачиш і як слід зрозумієш.
Чисте серце прозирає в небо і пекло.
Який хто є в серці, так він судить словами.
Якщо є якась радість на світі, то зазнає її неодмінно людина серцем чиста.
А коли є якась мука і скрута, то найбільше вона дається взнаки нечистій совісті.
Як залізо, вкинуте у вогонь, тратить іржу і розжарюється, так і людина, яка всім серцем припадає до Бога, скидає з себе лінощі і перетворюється в зовсім нову людину.
Як тільки людина почне ледащіти, тоді вона боїться й легенької праці і радо приймає втіху від світу.
Але як тільки вона зробить зусилля, щоб перемогти себе і мужньо йти по Божій дорозі, тоді вже менше відчуває те, що давніше тяжко їй давалося.
Глава 5
РОЗДУМУВАННЯ НАД СОБОЮ
Ми не можемо надто довіряти собі, бо часто бракує нам ласки Божої та розуму.
Є у нас крихітка світла, та й те тратимо через свою недбайливість.
Нераз навіть не зауважуємо того, як дуже засліплене наше серце.
Нераз зло чинимо і, що ще гірше, оправдовуємо це.
Деколи непокоїть нас пристрасть, а ми гадаємо, що це ревність.
Інших людей ми осуджуємо за дрібниці, а в себе важчі прогріхи пропускаємо.
Ми досить хутко відчуваємо і розважуємо те, що терпимо від інших людей, а недобачаємо того, скільки ті люди натерпілися від нас.
Той, хто добре і по справедливості розглянув би свої вчинки, певно, не судив би тяжко когось іншого.
Людина, яка живе духовним життям, перш за все дбає про свою власну душу; а хто пильно вважає на себе самого, той радо мовчить про інших.
Ти ніколи не станеш духовним і побожним, доки займатимешся чужими справами і не будеш пильнувати себе.
Якщо всіма силами вважаєш на себе і Бога, тоді те, що бачиш на світі, мало чим занепокоїть тебе.
Де ти буваєш, коли немає тебе вдома? І що ти досягнув тим, що переміг думками ввесь світ, а себе занедбав?
Якщо хочеш мати мир і правдиву єдність у серці, то мусиш все стороннє залишити, а тільки себе самого мати перед очима.
Тоді багато осягнеш, коли будеш остерігатися всякої журби за світ.
Багато втратиш, якщо будеш високо цінити якусь дочасну річ.
Нехай ніщо не буде для тебе ані великим, ані високим, ані гарним, ані милим, окрім єдиного Бога, або того, що є від Нього.
Вважай марною всяку втіху, яку принесе тобі будь-яке створіння.
Душа, яка любить Бога, погорджує всім тим, що нижче від Нього.
Один тільки Бог вічний і безмежний, що все сповняє, є втіхою для душі і правдивою радістю серця.
Глава 6