І до того часу треба карати те пожадання і підкоряти собі, доки воно не стане охоче до всього й доки не навчиться вдовольнятися малим, тішитися простотою і не нарікати на будь-які незгоди.
Глава 12
ПРО НАУКУ ТЕРПЕЛИВОСТИ ТА БОРОТЬБУ З ПРИСТРАСТЯМИ
Слуга. Господи Боже! Як бачу, терпеливість дуже потрібна мені, бо в цьому житті багато стається прикростей.
Хай же я дбаю, як хочу, про свій спокій, моє життя не може обійтися без боротьби і болю.
Господь. Так є сину! Але Я хочу, щоб ти шукав не такого спокою, який не мав би спокус, ані не зазнав би ніяких прикростей.
Але щоб ти думав, що знайшов єси спокій навіть тоді, коли всякі журби обсіли тебе і коли багато прикростей досвідчає тебе.
Якщо скажеш, що ти не в змозі так багато терпіти, то яким чином зможеш пізніше витримати вогонь чистилища?
З двох лих треба завжди вибирати менше.
Отож, щоб ти міг утекти від вічної кари в майбутньому, вчися сьогочасні терпіння ради Бога спокійно зносити.
Чи гадаєш, що люди цього світу цілком нічого не терплять, або дуже мало?
Ні, того не знайдеш, хоч би ти шукав між найбільшими розкішниками.
Але скажеш, що вони мають досхочу розкошей і потурають своїм забаганкам, тому й на свої прикрості не зважають.
Хай так буде, нехай вони й мають, чого душа забажає, але як гадаєш, чи довго триватиме це?
Ото як дим щезнуть розкішники цього світу і навіть згадки не залишиться про минулі радощі.
Але й тепер, поки вони ще живуть, і серед тих розкошей не мають спокою й життя без гіркости, смутку і страху.
Бо та сама річ, яка приносить їм утіху, часто завдає й болючої кари.
Добре їм так, що купаються в розкошах без сорому і гіркоти, що без пуття за ними ганяються.
Які минущі, які зрадливі, які негожі та погані всі ті розкоші.
Та що ж, за похміллям і засліпленням люди того не розуміють, але як та німа скотина, вони за крихітку розкоші цього проминаючого життя штовхають душу до загибелі.
А ти, Мій сину, не йди за своїми побажаннями і відвертайся від своєї волі (Сир. 18, 30). Будь милий Господеві і Він дасть тобі те, чого твоє серце бажає (Пс. 36, 4).
Бо коли справді хочеш веселитися і мати Мою втіху в повну розкіш, погорджуй усі світові принади, відкинь усі погані розкоші, знайдеш благословення і матимеш за те щедру втіху.
Чим більше будеш відсторонюватися від усякої втіхи, яку можуть дати створіння, тим солодшу й більшу втіху знайдеш у Мене.
Але не здобудеш їх без деякого смутку і тяжкої боротьби.
На перепоні стає стара звичка, що міцно вкоренилася у тобі, але ліпший звичай переможе її.
Тіло стане ремствувати, але запал духа загнуздає його.
Стародавній змій буде тебе напастувати і допікати тобі, але молитва прожене його геть, крім того ще й корисна праця перегородить йому всю широку дорогу.
Глава 13
ПРО ПОСЛУХ ПОКІРНОГО, ПІДВЛАДНОГО ЗА ВЗІРЦЕМ ІСУСА ХРИСТА
Господь. Сину, хто хоче відсторонитися від послуху, той відсторонюється від благодаті, а хто шукає чогось окремішнього для себе, той тратить спільне добро.
Хто не піддається радо й добровільно своєму настоятелеві, той засвідчує, що змислова природа ще не слухається його повною мірою й часто противиться і ремствує.
Тому-то вчися негайно підлягати своєму настоятелеві, якщо хочеш упокорити свою змислову природу.
Бо швидше можна поконати ворога душі, коли в серці людини не буде неладу.
Немає тяжчого і лютішого ворога душі від тебе самого, коли в тобі немає святої згоди з духом.
Конче треба, щоб ти собою справді погордив, якщо хочеш перемогти тіло і кров.
Але тому, що ти досі ще дуже недоладно любиш себе, то боїшся покластися цілком на волю інших людей.
А що ж у тому великого, якщо ти, що єси порох і ніщо, піддаєшся ради Бога іншій людині, коли Я, Всемогутній і Найвищий, що з нічого все створив, ради тебе покірно піддався людині.
Я став найпокірнішим і найнижчим за всіх для того, щоб ти, наслідуючи Мене, перемагав свою гордість.
Порошино, вчися слухати! Земле і глино, вчися коритися і гнутися під ногами всіх людей!
Вчися нехтувати свою волю і піддаватися всякій підлеглості.
Візьми себе в руки і не допускай, щоб у тобі жила гордість, але будь таким підлеглим і маленьким, щоб усі могли, мов по вуличному болоті, ходити по тобі і топтати. Марний чоловіче, чого маєш жалітися?
Нечистий грішнику, що можеш відповісти тим, що дорікають тобі? Ти ж стільки разів образив Бога, що не раз вже заслужив собі на пекло!