Дай мені над усі бажання в Тобі спочити і моє серце в Тобі заспокоїти.
Ти — правдивий спокій серцю. Ти — єдиний відпочинок: все інше немиле і неспокійне.
У цьому мирі, цебто в Тобі, єдиному найвищому і віковічному добрі, усну й спочину. Амінь (Пс. 4, 9).
Глава 16
ПРАВДИВОЇ ВТІХИ ТРЕБА ШУКАТИ ТІЛЬКИ В БОГА
Слуга. Про що б я на свою втіху не подумав або ж побажав, того жду не тут, а в будучності.
Коли б тільки я один мав усі світові втіхи і міг користуватися всіма радощами, то певно, що вони не могли б довго потривати.
Тому-то, душе моя, не можеш мати ані повної втіхи, ані щирої радости, як тільки в Бога, який убогих утішає, а покірних пригортає до себе.
Почекай ще хвилинку, душе моя, зачекай на Божу обітницю і матимеш повну розкіш усього добра в небі.
Якщо ж нагально ганятимешся за тими дочасними дібрами, то втратиш вічні небесні радощі.
Благ дочасних уживай, але бажай вічних.
Ти не зможеш насититися ніяким дочасним добром, бо ти не сотворена для того, щоб його уживати.
Навіть коли б ти мала всі земні блага, то ще не змогла б стати ні щасливою, ні блаженною, бо лиш в Бозі, який все створив, знаходиться твоє блаженство і щастя.
І то не таке, якого бажають і хвалять нерозумні приятелі світу, але те, якого ждуть праведні християни, якого не раз закоштовують уже наперед духовні і чисті серцем душі, що думками живуть у небі.
Марна і коротенька усяка людська втіха.
Та втіха блаженна і правдива, яку серцю дає сама правда.
Побожна людина всюди носить із собою свого утішителя Ісуса і так промовляє до Нього: «Будь при мені, Господи Ісусе, всюди і завжди!
Нехай стане для мене втіхою те, що я волію обійтися без усякої втіхи.
А коли б Твоєї втіхи не стало, Твоя воля і правдиве досвідчування хай стане мені за найбільшу втіху.
Бо Ти не будеш повсякчас гніватися, ані повік ворогувати» (Пс. 102, 9).
Глава 17
У ВСЯКІЙ ЖУРБІ ТРЕБА ПОКЛАДАТИСЯ НА БОГА
Господь. Сину, дозволь Мені робити з тобою, що хочу: Я знаю, чого тобі треба.
Ти думаєш, як людина: про багато речей судиш так, як радить тобі людське почування.
Слуга. Господи, це правда, що Ти кажеш. Ти більше про мене дбаєш, ніж я сам можу про себе подбати.
А дуже непевно стоїть той, що не покладається на Тебе у своїх клопотах.
Господи, роби зі мною, що забажаєш, щоб тільки моя воля щиро і кріпко за Тебе трималася.
Бо тільки добрим може бути те, що Ти зі мною вдієш.
Якщо хочеш, щоб я жив у темноті, то будь благословен; а коли хочеш, щоб я жив у світлості, будь також благословенний.
Якщо зволиш утішити мене, будь благословен; а коли схочеш пожурити мене, то будь також завжди благословенний.
Господь. Сину, того маєш дотримуватися, коли хочеш жити зі Мною.
Маєш бути так охочим до терпіння, як до радости.
Так радо маєш бути злиденним і вбогим, як щасливим та багатим.
Слуга. Господи, радо терпітиму задля Тебе все, що захочеш зіслати на мене.
З Твоєї руки хочу прийняти однаково і те, що добре, і те, що недобре; і солодке, і гірке; і веселе, і сумне; і дякувати за все, що зі мною станеться.
Охорони мене тільки від усякого гріха, а я не злякаюсь ані смерти, ані пекла.
Щоб тільки Ти мене не відкинув від себе навіки і не викреслив з книги життя: тоді хай будь-яке лихо спіткає мене, ніщо мені не зашкодить.
Глава 18
ДОЧАСНУ НЕДОЛЮ ТРЕБА ЗНОСИТИ ЗА ВЗІРЦЕМ ХРИСТА
Господь. Сину, Я зійшов з неба задля твого спасіння, Я прийняв на себе твою недолю не з конечности, а з любови, щоб ти навчився терпеливости і свою дочасну недолю зносив без нарікання.
Бо від хвилі Мого різдва аж до смерти на хресті ніколи не бракло мені ні терпіння, ні болю.
Зазнав Я великого недостатку в дочасних потребах, наслухався чимало скарг на себе, лагідно перетерпів зневаги і наруги; за добродійства платили Мені невдячністю, за чуда — хулою, за науку — доганою.
Слуга. Господи, тому, що Ти у своєму житті був такий терпеливий, а найголовніше, що Ти тим виповняв волю Вітця Твого, то годиться, щоб і я, бідний грішник, по Твоїй волі поводився терпеливо і, доки Ти сам схочеш, зносив тягар тлінного життя для свого спасіння.
Бо хоч сьогочасне життя дається часто відчути, але завдяки Твоїй благодаті воно стало повне заслуг, а за Твоїм прикладом і за прикладами Твоїх святих навіть для слабосилих воно є легшим і світлішим.
Та ще й далеко відрадніше воно, як було колись у Старому Завіті, коли ворота небесні були зачинені, і навіть дорога до неба здавалася темнішою, коли так мало хто старався шукати Царства Небесного.