У Святому Письмі треба шукати правди, а не красномовности.
Святе Письмо треба читати у тому дусі, в якому воно написане.
Ми повинні шукати в Святому Письмі радше користь для себе, ніж гарної мови.
Так само радо маємо читати побожні і просто написані книжки, аніж велемудрі і глибокоумні.
Нехай тебе не баламутить повага писателя, чи він мало-, чи високовчений; хай лише любов до чистої правди потягає тебе до читання.
Не питай, хто це сказав, але вважай на те, що сказано.
Люди минаються, а Господня правда триває по віки (Пс. 117, 2).
Бог промовляє до нас усякими способами, без огляду на особи.
При читанні Святого Письма нераз стає нам на перепоні наша цікавість, коли хочемо зрозуміти і витлумачити ті місця, в яких треба б просто піти далі.
Якщо хочеш мати користь із читання, читай із покорою, в простоті серця і з вірою, і ніколи не бажай собі добути слави вченого.
Радо питайся святих мужів і в мовчанні слухай їхніх слів, не гордуй притчами старих людей, бо не без пуття їх говориться.
Глава 6
ПРО НЕВЛАДНАНІ ПРИСТРАСТІ
Як тільки людина чогось недоладно забажає, зразу ж стає їй неспокійно на серці.
Гордий і захланний ніколи не має спокою; вбогий і покірливий в дусі заживає глибокого миру.
Людина, яка ще не завмерла для себе геть чисто, хутко попадає у спокусу і навіть у дрібничках і марницях дається перемогти.
Недоумний і такий, що певною мірою ще тілесний та схильний до змисловости, не легко зможе остаточно відірватися від земних побажань.
І тому він нераз сумно почуває себе, коли від них відвертається, та й будь-чого сердиться, коли йому спротивляється.
А коли досягне того, чого бажає, зараз непокоїть його недобра совість, тому що дав волю своїй пристрасті, а вона ніяк не веде до того спокою, якого він шукав.
Так-то правдивий спокій добувається тим, що ведеться боротьбу з пристрастями, а не тим, що їм догоджається.
Тому нема спокою в серці змислового чоловіка, ані в того, хто віддався світовим справам, а тільки в душі того, хто ревний і духовний.
Глава 7
ТРЕБА ОСТЕРІГАТИСЯ ДАРЕМНОГО ВПОВАННЯ Й ГОРДОСТИ
Пуста та людина, що покладає свою надію на людей або на створіння.
Не стидайся з любови до Ісуса Христа служити іншим і на цьому світі показуватися вбогим.
Не покладайся на себе, а всю свою надію покладай на Бога.
Роби, що тобі належить, а Бог допоможе твоїй добрій волі.
Не вповай ані на своє знання, ані на хист якогось чоловіка, але радше на ласку Божу.
Він покірливим допомагає, а впокоряє тих, що вповають на себе.
Не хвалися багатством, якщо воно є в тебе, ані приятелями, тому що вони заможні; хвалися Богом, що все дає, а над усе бажає дати Себе самого.
Не пишайся ані ростом, ані красою тіла; сяка-така недуга може його зв'ялити і опоганити.
Не любуйся своєю справністю чи своїм талантом, щоб не попасти у неласку Бога; Його дар — усе те, що маєш доброго з природи.
Не вважай себе кращим від інших, щоб часом не показався гіршим перед Богом, який знає, що є в людині.
Не чванься добрими вчинками, бо Бог судить інакше, ніж люди; Йому не раз не до вподоби те, що людям подобається.
Якщо ти щось добре в собі маєш, то, аби заховати покору, думай про інших ще краще.
Не зашкодить тобі, якщо поставиш себе нижче від усіх, значно гірше, якщо вважаєш себе вищим, хоч би від когось одного.
У покірної людини спокійно на душі, а в серці гордого раз у раз заздро та гірко.
Глава 8
ТРЕБА ОСТЕРІГАТИСЯ НАДМІРНОЇ ДОВІРИ
Не кожному чоловікові відкривай своє серце (Сир. 8, 19), але май справи з розумним і богобоязливим.
З молодими і чужими людьми рідко приставай.
До багачів не підлещуйся і не квапся показуватися перед вельможами.
Приставай з покірливими і простенькими, з побожними і праведними і розмовляй про те, що наводить на добро.
Не заприязнюйся ні з якою жінкою, але загалом усіх добрих жінок припоручай Богові.
Бажай сподобатися тільки єдиному Богові і ангелам Його, а ухиляйся від знайомства з людьми.
Любити треба всіх, але дружити з ними — не добре.
Не раз буває так, що малознана особа, завдяки добрій славі, блиском сяє, а зблизька глянути на неї — перед очима темно.
Ми нераз гадаємо, що подобаємося людям нашим братанням; але цим насправді не подобаємся їм, бо вони бачать у нас недобрі звичаї.
Глава 9
ПРО ПОСЛУХ І ПІДЛЕГЛІСТЬ