Так, треба сприймати все серцем, хоч багато людей так мало зважає на це спасенне таїнство, що звеселяє небо і ввесь світ спасає.
Ой леле! Сліпото і закам'янілосте людського серця, що так мало пильнує того невимовного дару, та ще й у щоденній буденності виявляє байдужість до нього.
Бо коли б це найсвятіше таїнство тільки в одному місці правилося і тільки один-однісінький на світі священик освячував його, як гадаєш, чи не бажали б люди всім серцем дістатися до того місця і до того священика, щоб могли побачити, як відправляються Божі таїнства?
А тим часом священиків є багато і в багатьох місцях Христос приноситься в жертву, щоб благодать і любов Божу до людини тим більше видно було, чим далі Святе Причастя поширене у світі.
Дяка Тобі, преподобний Ісусе, віковічний пастирю, за те, що зволив єси нас, бідолашних і вигнанців, покріпляти своїм дорогоцінним Тілом і Кров'ю, і до приймання того таїнства ще заохочуєш словами зі своїх власних уст, коли кажеш: «Приходьте до Мене всі струджені і обтяжені, а Я вас заспокою».
Глава 2
У СВЯТОМУ ТАЇНСТВІ ОБ'ЯВЛЯЮТЬСЯ ЛЮДИНІ ВЕЛИКА ДОБРОТА І ЛЮБОВ БОЖА
Слова учня
Уповаючи на Твою доброту і Твоє, Господи, велике милосердя, приходжу я недужий до цілителя-Спасителя, голодний і спраглий — до Джерела життя, вбогий — до Володаря неба, слуга — до Пана, створіння — до Творця, зажурений — до мого любого Утішителя.
Але звідки мені та ласка, що Ти до мене приходиш?
Хто ж такий я, щоб Ти дарував мені себе?
Яким світом зважиться грішник явитися перед Тобою? А яким чином зволяєш Ти приходити до грішника?
Ти знаєш свого слугу і віси, що він не має в собі нічого доброго, за що б Ти для нього це мав чинити.
Тому я визнаю свою негідність, упізнаю Твою доброту, хвалю Твою милість і дякую Тобі за превелику любов.
Бо Ти чиниш це ради себе, а не за мої заслуги, щоб ще більше виявити мені свою доброту, влити в моє серце більше любови і тим докладніше заховати покору.
Так, коли це Тобі до вподоби, і Ти так наказав єси, то й мені Твоя ласкавість до вподоби, лиш би тільки не стояла на заваді моя гріховність!
О, найсолодший і найласкавіший Ісусе! Яка велика честь і подяка, та ще й віковічна хвала належиться Тобі за приймання святого Тіла Твого. Ніхто з людей не в змозі з'ясувати, яка велика в ньому достойність!
Але що ж я маю думати у хвилі цього Причастя, у хвилі наближення до Господа мого, якому належно й чести віддати не вмію, а однак бажаю прийняти Його побожно?
Що ж кращого і спасеннішого я можу подумати над те, що цілком упокорюся перед Тобою, та стану вихваляти Твою нескінчену доброту до мене?
Хвалу Тобі віддаю, Боже мій, і велично славлю Тебе повік. Упокорюся перед Тобою і піддаюся Тобі в глибині моєї нікчемности.
Оце Ти, Найсвятіший, а я гріховне багно. Оце Ти прихиляєшся до мене, а я негідний навіть глянути на Тебе.
Оце Ти приходиш до мене, хочеш бути зі мною, запрошуєш мене до своєї вечері.
Хочеш дати мені небесної страви і ангельського хліба (Пс. 77, 25) покуштувати — та вже ж не чого іншого, а себе, хліба живущого, що зійшов єси з неба і даєш життя мирові (Йо. 6,33; 6,51–52).
Ось, де джерело любови, а яка велика ласкавість б'є з нього! Яка велика дяка і хвала належиться Тобі за них!
О, який спасенний і помічний був Твій намір, коли Ти це встановив! Яка-то мила і солодка вечеря, коли Ти себе дав на поживу!
Яке-то чудове діяння Твоє, Господи! Яка могутня Твоя сила! Яка невимовна Твоя правда!
Бо Ти промовив єси слово і все сталося, і тут сталося те, що Ти сам велів.
Дивна то річ, але гідна віри, хоч для людського ума неосяжна, що Ти, Господи Боже мій, правдивий Бог і чоловік, під непоказними видами хліба і вина весь пробуваєш і хто приймає, той споживає Тебе, а не з'їдає.
Ти, Господи всесвітній, що сам нічого не потребуєш, забажав у цьому своєму таїнстві перебувати між нами.
Заховай моє серце і тіло невинне, щоб я весело і з чистою совістю міг частіше сповняти Твоє таїнство і приймати його для свого вічного спасіння. Ти розпорядив і встановив його на свою честь і вічну згадку.
Радуйся, душе моя, і дякуй Богу за такий дорогоцінний дар і за таку нечувану втіху, яка лишилася для тебе у цій долині сліз.
Бо скільки разів повторюєш це таїнство і приймаєш Тіло Христове, стільки ти здійснюєш діло цього спасіння і стаєш учасником усіх заслуг Христових.
Бо любов Христова ніколи не зменшується, а пребагате його примирення невичерпне.