Таким чином хочеш, щоб я прийняв Тебе і в любові з'єднався з Тобою.
Тому благаю Твою ласкавість і молю Тебе, дай мені особливішу благодать для того, щоб я розчинився в любові і весь уплив у Тебе, і вже більше не дбав ні про яку іншу втіху.
Бо це найвище і найсвятіше таїнство єсть спасіння для душі й тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає більше благодаті, збільшує початки чесноти, скріпляє віру, підсилює надію, запалює і поширює любов.
Бо велику силу всякого добра дав єси своїм улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже, опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної втіхи.
Бо на всякі журби Ти наливаєш їхні серця великою втіхою і піднімаєш їх з глибини розпуки до вповання на Твою поміч, оживляєш і просвічуєш їх новою особливою ласкою.
Так, що ті, які спершу були неспокійні і перед Причастям не чули в собі тепла любови, пізніше, підкріпившися хлібом і питтям небесним, бачать, що зайшла в них переміна на краще.
Тому ти з таким помислом обходишся зі своїми вибраними, щоб вони справді пізнали і очевидячки пересвідчилися, скільки немочі вони мають самі по собі, а скільки доброти і благодаті вони дістають від Тебе.
Бо самі по собі вони холодні, тяжкі і нежадні молитви, а з Твоєї ласки стають ревними, охочими і побожними.
Бо хто, приступаючи покірно до джерела солодкої втіхи, не зачерпне з нього хоч трохи тепла любови?
Або хто, стоячи коло великого вогню, не зігріється хоч трохи?
І Ти єси те джерело, яке завжди повне, аж переливається, Ти вогонь, що вічно горить і ніколи не вгасає.
Тому, коли мені ще не вільно черпати з повної криниці і напитися досхочу, то я таки приложу уста свої до краю небесної цівочки, щоб хоч маленьку крапельку з неї дістати та вгасити спрагу, щоб не зів'янути до останку.
І хоч я не можу ще стати увесь небесним ні таким полум'яним з любови, як херувими і серафими, однак буду старатися гаряче молитися і так приготовити своє серце, щоб за покірним прийняттям живучого таїнства я дістав хоч невеличку іскорку Божого полум'я.
А чого мені бракує, Ти, предобрий Ісусе, найсвятіший Спасителю, з милости і ласки своєї за мене надолуж, бо Ти зволив єси всіх закликати до себе словами: «Приходьте до Мене всі струджені і обтяжені, а Я вас заспокою» (Мт. 11, 28).
Бо я гарую в поті чола, біль серця мучить мене, гріхи мене обсіли, спокуси не дають спокою, безліч недобрих пристрастей обплутало і придавлює мене.
І нема кому допомогти мені, нема кому визволити і врятувати мене, крім Тебе, Господи, Боже, Спасителю мій! Тобі віддаю себе і все, що маю, щоб Ти стеріг мене і запровадив у вічне життя.
Прийми мене на хвалу і славу імени Твого, Ти ж дав мені Тіло своє і Кров на страву і пиття.
Учини, Господи Боже, Спасителю мій, щоб за частим прийманням Твого таїнства зростало тепло моєї побожности.
Глава 5
ПРО ВИСОКУ ДОСТОЙНІСТЬ ТАЇНСТВА І ПРО СВЯЩЕНИЧИЙ СТАН
Голос улюбленого
Якщо б ти мав чистоту ангельську і святість святого Йоана, то й тоді б ще не був гідний цього таїнства ані приймати, ані сповняти.
Бо це не належиться людям за їхні заслуги, що чоловік може освячувати і жертвувати Христове таїнство і приймати на поживу хліб ангельський.
Висока то служба і велика гідність священиків! їм дано те, чого не вділено ангелам.
Бо тільки священики, висвячені в Церкві за правилами, мають власть приносити жертви і освячувати Тіло Христове.
Однак священик є тільки слугою Божим, що вживає слово Боже за Його наказом і настанові Бога, а Бог сам безпосередньо діє і невидиме творить; Йому підлягає все, що Він хоче, і слухає все, кому накаже.
Так у цьому найсвятішому таїнстві повинен більше вірити всемогутньому Богові, ніж своїм змислам або якимсь видимим ознакам.
Тому треба приступати до того святого діла із страхом і говінням.
Будь обачний і вважай, чию службу віддано тобі положенням рук єпископа.
Ось тебе поставлено священиком і висвячено для здійснювання таїнства; гляди ж тепер, щоб ти вірно і побожно у свій час приносив Богові жертву і сам поводився бездоганно.
Ти не полегшив свій тягар, а ще тісніше став прикований до закону і зобов'язаний прямувати до більшої праведности і святости.
Священик повинен скрашуватися всіма чеснотами й іншим давати приклад праведного життя.