Він має поводитися не по-простацьки і за посполитим звичаєм людським, а приставати з ангелами в небі або з праведними мужами на землі.
Священик, одітий у святі ризи, заступає місце Христа, щоб щиро і покірно благати Бога за себе і весь нарід.
На грудях і на плечах він носить знак хреста Господнього, щоб постійно пам'ятати про муки Христові.
Спереду на ризі він носить хрест, щоб пильно глядіти слідів Христових і ревно старатися в них ступати.
На плечах має знак хреста, щоб лагідно ради Бога зносити всякі прикрості, які хто зробить йому.
Перед собою носить хрест, щоб каятися у своїх гріхах, за собою — щоб жалісливо плакати і над провинами інших людей, і усвідомлювати, що він посередник, який стоїть між Богом і людьми.
І щоб не переставав молитися і приносити святу жертву, аж поки не виблагає благодаті і милосердя.
Коли священик приносить жертву, він віддає честь Богові, звеселяє ангелів, будує Церкву, допомагає живим, вимолює вмерлим упокій і сам стає присутнім у всіх ласках.
Глава 6
ПРО ПРИГОТУВАННЯ ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ
Коли подумаю про Твою, Господи, достойність і про свою нікчемність, дрижу, як лист, і сам себе стидаюся.
Бо, коли не приступлю до Тебе, втрачу життя, а коли негідно впхнуся, тяжко провинюся.
Що ж мені робити, Боже мій, моя ти помоче і порадо в потребі?
Навчи мене простої дороги, порадь, як гідно приготуватися до Святого Причастя.
Бо для мене корисно знати, як маю побожно і з говінням приготувати для Тебе своє серце, щоб прийняти Твоє таїнство для свого спасіння, і для того, щоб принести таку велику і Божу жертву.
Глава 7
ПРО ПЕРЕВІРКУ СОВІСТИ Й ПОСТАНОВУ ВИПРАВИТИСЯ
Голос улюбленого
Священик Божий має перш за все приступати до освячування, ламання і споживання цього таїнства з якнайбільшою покорою в серці і побожним говінням, з сильною вірою і щирим наміром на славу Божу.
Пильнуй за своєю совістю і скільки зможеш, очисти її та заспокій щирим жалем і покірною сповіддю, так, щоб ти вже не мав ані не був свідомий ніякого тяжкого гріха, який би непокоїв тебе і перепиняв тобі свобідний доступ.
Кайся у всіх своїх гріхах загалом, а за щоденні прогрішення жалкуй і переймайся більше зосібна.
І коли час дозволяє, відкрий Богові глибини серця і всю свою недолю із-за своїх пристрастей.
Сприймай серцем і жалій про те, що ти досі ще такий змисловий і марнотний, що ти так мало ще вмертвив пристрасті і так багато в тебе неспокійних побажань.
Так мало спротиву на тілесні змисли, так часто захоплюєшся всілякими пустими мріями.
Так схильний до світових речей, а такий недбайливий до душевних справ.
Такий похопний до сміху і розпусти, а такий тяжкий до плачу і сокрушення серця.
Такий охочий до сваволі і до вигоди, а такий лінивий до швидкого послуху і ревности.
Такий цікавий, послухати щось нове і щось красиве побачити, а так нерадий братися до того, що непоказне і впокоряюче.
Такий жадний усього, а такий скупий щось давати.
Такий нерозважний у бесіді, такий непоміркований у мовчанні. Такий непорядний в обичаях, такий загонистий у діях.
Такий лакомий на їду, такий глухий на слово Боже.
Такий квапливий до спочинку, а такий повільний до праці.
Такий невсипущий до байок, а такий сонливий на нічних молитвах. Такий поквапний до кінця, а такий розсіяний.
Такий недбайливий у відмовлянні молитовних часів, такий холодний при відправі слави Божої, такий сухий при Причасті.
Такий будь-чого розсіяний, а так рідко коли цільний у собі.
Такий сердитий, такий швидкий комусь пакість учинити.
Такий осудливий, такий суворий у даванні догани.
Такий радісний у щасті, а такий слабий у нещасті.
Такий багатий на добрі постанови, а так мало що виконуєш.
Якщо ти ті й ще інші свої хиби з болем серця і великим жалем через свою неміч визнаєш на св. Сповіді і оплачеш, тоді щиро постанови постійно виправляти своє життя і поступати вперед у чеснотах.
Потім із повним самозреченням і щирою волею пожертвуй себе в честь Мого імени на жертовнику серця свого, яко безустанну жертву цілопалення — цебто, щиро віддаючи Мені своє тіло і свою душу.
Щоб ти таким чином став гідним приступати до принесення Богові жертви і прийняти таїнство Мого Тіла для свого спасіння.
Бо немає достойнішої жертви і більшого надолуження за відпущення гріхів над те, коли з жертвою Тіла Христового в Службі Божій і у Святому Причасті щиро і цілковито жертвуєш Богові себе.