Старайся терпеливо зносити чужі вади і всілякі немочі; бо і в тебе є чимало такого, що інші люди мусять теж зносити.
Якщо не можеш зробити себе таким, яким бажаєш, як можеш когось іншого направити на свій лад?
Ми раді бачити інших без недоліків, але своїх власних хиб не виправляємо.
Хочемо, щоб інші люди цілковито виправилися, а самі не хочемо поборювати свої вади.
Нам не до вподоби широка свобода інших людей, а не хочемо, щоб хтось заборонив нам те, чого просимо.
Хочемо, щоб лиш інших в'язали устави, а самі не бажаємо далі обмежувати себе.
Як добре видно, що ми рідко коли судимо ближніх так, як себе самих.
Якщо б усі були без догани, то що тоді мали б терпіти від інших ради Бога?
Тим часом сам Бог велів носити тягарі один одного (Гал. 6,2), бо ніхто не без вади, ніхто не без тягаря, ніхто без інших не обійдеться, ніхто ж сам із себе не є мудрий; але треба нам взаємно терпіти один одному, взаємно втішати, допомагати один одному, навчати і впоминати.
А скільки в кого буде чесноти, те найкраще виявиться, як трапиться якась пригода.
Бо пригоди не роблять чоловіка слабким: вони тільки показують, який він.
Глава 17
ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ
Якщо хочеш заховати мир і згоду з іншими людьми, мусиш учитися перемагати себе не в одній речі.
То не мала річ, жити в монастирі або в духовній громаді, поводитися там без нарікання і вірно витримати аж до смерти. Блажен той, хто там побожно прожив і щасливо вмер.
Якщо хочеш жити, як треба, і поступати вперед, уважай себе засланцем і подорожнім на цій землі.
Якщо хочеш вести чернече життя, мусиш стати Христа ради юродивим.
Ряса і постриг мало ще значать: але правдивим ченцем робить переміна обичаїв і цілковите вмертвіння пристрастей.
Хто шукає чогось іншого, крім єдиного Бога і спасення своєї душі, той нічого не знайде, хіба лише прикрість і терпіння.
Так само не може довго прожити в мирі той, хто не старається бути найменшим і всім підлягати.
Ти для того прийшов, щоб послужити, а не для того, щоб старшувати; знай, що ти покликаний до терпіння і до праці, а не до дармування і балакання.
Тут люди випробовуються так, як золото в горні.
Тут ніхто не зможе вижити, якщо не схоче ради Бога цілим серцем упокоритися.
Глава 18
ПРО ПРИКЛАДИ СВЯТИХ ОТЦІВ
Дивись на живі приклади святих Отців — вони сяють правдивою праведністю і побожністю — і побачиш, що те, що ми робимо, не є маленьким і непомітним.
Гай-гай! Що значить наше життя, якщо порівняти з їхнім?
Святі і приятелі Христові служили Господеві в голоді і холоді, у спразі і наготі, в труді і втомі, в безсонні і постах, у молитвах і святих роздумах, у переслідуваннях і всіляких наругах.
О, скільки-то і як тяжко набідувались апостоли, мученики, ісповідники, діви і всі ті, що хотіли йти слідом за Христом.
Бо вони на цьому світі зненавиділи життя своє, щоб набути життя вічне.
О, в якому ж строгому самозреченні жили святі Отці в пустині! Які тривалі та тяжкі спокуси вони перетерпіли!
Як часто дратував їх ворог! Як безупинно і гаряче вони молилися до Бога!
Які строгі пости заховували! Яку велику мали вони ревність і запал до духовного поступу!
Яку завзяту боротьбу вони вели зі своїми хибами! Як щиро прямували вони до Бога!
Удень вони працювали, а ночами довго молилися, хоч і при праці не покидали сердешної молитви.
Вони використовували кожну хвилину. Година видавалась їм замалою для розмови з Богом, і за превеликою насолодою богомислення навіть забували про потребу підкріпити тіло.
Вони зрікалися всякого багатства, гідностей, почестей, приятелів та родичів; не хотіли нічого мати зі світу.
Тим живилися, що ледве було конечне до життя: жаль їм було навіть у потребі служити тілу.
Тому вони були вбогі на земні речі, а незмірно багаті на ласку і чесноти.
Проти світу вони бідні були, але в серці вони покріплялися ласкою і втіхою Божою.
Вони були чужими для світу, але для Бога — дуже близькими і сердешними приятелями.
Самим собі видавалися нічим, а цьому світові були в погорді; але в Божих очах вони були предорогими й милими.
Заховували правдиву покору, жили в простенькому послухові, поводилися з любов'ю і терпеливістю, і тому з дня на день духовно поступали і набували великої благодаті в Бога.
Вони стали прикладом для всіх богомільних; і повинні набагато більше заохочувати нас до нашого духовного поступу, ніж та тьма людей байдужих до недбайливости.