Выбрать главу

«Я маю те, що я дарую» – це мотто письменника. Ці слова зустрічають нас при вході у Вітторіале. Їх можна бачити на аркушах його листів з вензелями. А повністю мотто звучить так: «Я маю те, що я дарую, бо я завжди любив».

Оксана Пахльовська

Насолода

Присвячується Франческо Паоло Мікетті[29]

Ця книжка, написана у твоєму домі приязно прийнятим гостем, повертається до тебе як подарунок вдячності, як виконана обітниця.

Під час стомливої і тяжкої праці твоя присутність підтримувала мене і заспокоювала, як море. У болісних і примхливих викрутасах стилю прозора простота твоїх міркувань була для мене тим прикладом, який допомагав мені вдосконалити текст. Коли в процесі аналізу виникали сумніви, твої глибокі висновки нерідко освітлювали їх яскравим світлом.

Тобі, котрий вивчає усі форми й мутації духу, як я вивчаю всі форми й мутації речей, тобі, котрий розуміє закони, за якими розгортається внутрішнє життя людини, як я розумію закони малювання й колористики, тобі, який є глибоким знавцем душ, як і знавцем законів живопису, я завдячую дослідженням і розвитком найшляхетніших здібностей інтелекту; завдячую звичкою до спостережень, а передусім завдячую методом. Нині, як і ти, я переконаний у тому, що існує лише один об’єкт для вивчення – Життя.

Насправді ми перебуваємо досить далеко від того часу, протягом якого ти в Галереї Шарра[30] намагався проникнути в таємниці Вінчі та Тиціана, а я звертався до тебе з віршами, що мріяли

Про Ідеал, який у вічність прагне,Та про Красу, яка не знає болю!

Хай там як, а обітницю того часу ми виконали. Ми разом повернулися на нашу чудову батьківщину, у твій «просторий дім». Тепер тут не висять на стінах гобелени Медічі, не збираються дами на веселі розмови, не кружляють навколо нашого столу виночерпії та гончаки Паоло Веронезе,[31] екзотичні фрукти не наповнюють вази, що їх Ґалеаццо Маріо Сфорца[32] замовляв у Маффео ді Клівате.[33] Ми надихаємося набагато вищими цілями; і наше життя, либонь, набагато примітивніше, й, мабуть, набагато більш овіяними духом Гомера та героїв здаються наші гідні Аякса трапези на березі розхвильованого моря, якими ми тамуємо голод у перервах між наповненими працею постами.

Я усміхаюся, коли думаю, що ця книга, в якій я не без смутку досліджую стільки зіпсутості та спотворення, стільки витонченої фальші й марної жорстокості, написана в простій і мирній атмосфері твого дому між останніми наспівами меси й першими пасторалями снігу, тоді як разом із моїми сторінками зростало дорогоцінне життя твого сина.

Не випадає сумніватися в тому, що коли в моїй книжці є бодай трохи людського милосердя та доброти, то я завдячую ними твоєму синові. Ніщо так не розчулює й не втішає, як видовище життя, яке розкривається й розвивається. Навіть видовище вранішнього світанку не можна порівняти з цим чудом.

Ось перед тобою моя книжка. Якщо, читаючи її, твій погляд ковзне далі й ти побачиш, як твій Джорджо простягає до тебе рученята й усміхається тобі своїм круглим личком, як у божественних рядках Катулла, – припини читати. І милуйся, як крихітні рожеві ніжки почнуть топтати сторінки, де зображена вся нікчемність Насолоди; і це неусвідомлене топтання я раджу тобі сприйняти як символ і як провістя.

Нехай тобі щастить, Джорджо. Мій друже й учителю, щире тобі спасибі.

Книга перша

I

Рік помирав тихою і лагідною смертю. Сонце в день Святого Сильвестра[34] сяяло туманним м’яким теплом, золотавим, майже весняним, у небі Рима. На всіх вулицях було безліч народу, як то буває в одну з травневих неділь. На площі Барберіні та площі Іспанії розминалися безліч екіпажів. Від обох площ долинав неясний і незмовкний шум, досягаючи до церкви Трінітá-деї-Монті,[35] звідти – до вулиці Сикстинської і проникаючи вже набагато тихшим навіть у кімнати палацу Дзуккарі.[36]

Кімнати поступово наповнювалися пахощами свіжих квітів, які стояли у вазах. Розквітлі троянди з широкими пелюстками були занурені в кришталеві келихи, які височіли на позолочених ніжках, виготовлених у вигляді алмазних лілей, що стоять за Мадонною на картині Сандро Боттічеллі в галереї Борґезе.[37] Жодна інша форма келихів не дорівнює за своєю елегантністю цій. Квіти в такій прозорій в’язниці майже наповнюються духовним змістом і ліпше передають образ релігійної або любовної пожертви.

вернуться

29

Франческо ПаолоМікетті (1851–1925) – італійський художник і фотограф родом з Абруццо, друг Д’Аннунціо. Письменник написав роман «Насолода» та деякі інші свої твори у францисканському монастирі містечка Франкавілла-аль-Маре, де Мікетті організував одне з найпрестижніших на той час в Італії мистецьких товариств. Мікетті долучився до постановки і костюмів трагедії Д’Аннунціо «Дочка Йоріо» (1904) та написав однойменну картину (1895).

вернуться

30

Галерея Шарра – галерея в Римі поблизу знаменитого Фонтана Треві; тут знаходилась редакція літературно-мистецького журналу «Візантійська хроніка» («Cronaca Bizantina»), що виходив у середині 80-х років ХІХ ст. під редакцією Д’Аннунціо.

вернуться

31

ПаолоВеронезе (1528–1588) – видатний італійський художник Пізнього Ренесансу, представник венеційської школи.

вернуться

32

Галеаццо Маріо Сфорца – герцог Мілана, покровитель мистецтв, зокрема музики, відомий також як жорстокий правитель-тиран (1444–1476).

вернуться

33

Маффео ді Клівате – відомий чеканщик ХV ст. з ломбардського міста Клівате (або Чівате, Civate).

вернуться

34

День Святого Сильвестра – за григоріанським календарем, останній день року, з якого починається новорічне свято.

вернуться

35

Трінітá-деї-Монті – титулярна церква над Іспанськими сходами. Будувалась від 1502 до 1588 р. В одній з капел знаходиться цикл фресок Даніеле да Вольтерра, шедевр маньєризму.

вернуться

36

Палац (або палаццо) Дзуккарі – будівля на площі Трінітá-деї-Монті архітектора-маньєриста з Урбіно Федеріко Дзуккарі (1539–1609), що прагнув створити емблему ідеального помешкання митця. Зараз там знаходиться Bibliotheca Hertziana – інститут історії мистецтва німецького Товариства ім. Макса Планка для сприяння розвитку наук.

вернуться

37

Галерея Борґезе – картинна галерея в Римі, зафундована 1902 р. на основі колекції античного та ренесансного мистецтва патриціанської родини Борґезе. Тут знаходяться шедеври голландського, французького, німецького та іспанського живопису, італійського мистецтва ХVІ – ХVІІ ст., зокрема унікальна колекція скульптур Джан Лоренцо Берніні та картин Караваджо.