Я не мазохіст, мені це теж не подобається, але все компенсує момент істини. Це коли ти лебедика зрештою вислідив, скрутив, притяг, притис!… Зараз, зараз він усе викладе, чесніше, ніж на сповіді! А у тебе десь між дупою і лопатками виростають крила. Вони розгортаються, ось-ось - і ти злетиш… І тут двері роблять «ба-бах!», на порозі виростає «хвигура» з прокурорськими петличками, котра жодного разу не заробляла по морді. Бездоганно чистюсінький мундир цього індивідуя ніколи не обригували, мізки у нього, як сіднички у новонародженого, бо звивина лише одна, та й та пряма, - і от ВОНО навіть без «добрий день» кидає тобі в спину:
- Підозрюваного ми у вас забираємо.
Молоді та наївні, звісно, підхоплюються і починають гнівно вимахувати крильцями:
- А чому?!
І одержують у відповідь:
- А тому!
Ні, буває, що оте «воно» являє милість і опускається до детальнішого пояснення:
- Так належить, товаришу як-вас-там… я поцікавлюсь у вашого начальства, чому ви про ЦЕ не знаєте.
Але найчастіше на тебе мовчки дивляться, як на ту стінку, знизають плечима і повертаються на сто вісімдесят градусів, демонструючи добре вгодований, як казав Маяковський, нижній бюст. І замість скромного котрою весь день вантажили гній, а потім кинули в куток, навіть не помивши. Єдине, що втішає - ти не поодинокий у тому кутку, бо й твоє безпосереднє начальство у своїх затишних кабінетах на цей момент переживає щось аналогічне. Тільки ти п’єш із горла горілку, а Генерал заливає образу хорошим коньяком з кришталевого гранчака.
Кажеш, прокуратура теж бере участь у розслідуванні від самого початку? Де це ти вичитав? Знаю я цю книжку, два брати-акробати написали. Прізвищ не запам’ятав, але точно, що не Сирота і не Хряпа. Ні, офіційно так має бути. Більше того - прокурорські повинні з нами виїжджати на місце злочину. І виїжджають, але переважно в кіно. В реальності теж виїжджають, але вже на наших шиях. Бо то у них людей не вистачає, то судових справ накотило… а коли вже немає чим відбріхуватися, то, бачите, зайняті, бо здійснюють НАГЛЯД! Ти б знав, як мене бісить саме це слово! Бо воно викликає одну-єдину асоціацію: наглядач у в’язниці чи в концтаборі.
Ні, ти тільки глянь на них! Партконтроль наглядає так, що не встигають нові кабінети добудовувати. Народний контроль теж не пасе задніх. Комсомол зі своїм «прожектором» в душу без мила лізе. В кожній конторі свої ревізори… о, ти диви! І у мене приказка народилася. Дожився.
В кожному міністерстві свої контрольно-ревізійні управління. В Конторі швидкість стуку вже давно перевищила швидкість звуку. Тю! Знову приказка, бодай їй!
- Це ти до чого?
- Це я до того, що всі контролюють, прокуратура наглядає, а знайомий майор з обехаесу на п’яну голову виляпав, що у нас щороку розкрадають на суму, яка дорівнює державному бюджету країни. То на ікса воно такий нагляд?
- Для ІКД - себто імітації кипучої діяльності. Але ти щось не в той степ повернув.
- А про що я говорив? Про участь прокуратури у слідстві? Та хай би було. Але переважно, коли треба виписати ордер на арешт та обшук. Тут без них ніяк. Згідно з законом. Однак, коли припре, то можна й без ордеру. Головне - результат. Ну, от як у цій історії, котра мене ледь зі світу не зжила.
А почалося все це п’ять років тому. Якраз Оболонь заселялася. Кому новосілля, а лягавому - смерть на бойовому посту. Бардак повний, бо народу прибуває, а штати райвідділу переглянуть тільки після нового року. Квартирних злодіїв розвелось, як тих бліх на собаці, а обкрадені громадяни не можуть навіть міліцію викликати, бо телефонну станцію здали до чергового свята, тобто, достроково, і вона одразу вийшла з ладу. Доки людина добіжить до райвідділу, то ризикує бути ще раз пограбованою на темній вулиці, це не рахуючи мокрих ніг, подряпаних колін і розбитого носа. Бо коли газ тягли, випадково екскаватором порвали силовий кабель і тому ліхтарі на вулицях не горять. А в деяких будинках і в квартирах очима світять бо ліхтарики, гасові лампи, не кажу вже про звичайнісінькі свічки, у нас у дефіциті. Кому сльози, а кримінальному елементу - рай!
Десь у травні, якраз, коли солов’ї над Дніпром відспівали, викликає нашу групу сам Генерал і каже:
- Товариші офіцери, на Оболоні якийсь «партизан» з’явився. До речі, товаришу підполковник, це, здається, по вашій лінії.
Наш Старий, як справжній ковпаківець, в кишеню по слово не поліз:
- Дозвольте уточнити, товаришу генерал: чий саме партизан? Наш, ковпаківський, чи сабурівський, або ж Мринського? А може, то взагалі не наш, а якийсь поляк із Армії Крайової, чи, не дай Боже, хтось із бандерівців зі схрону виліз? Тоді це не наша справа, а Контори. Вони всіх цих партизанів з сорок першого пасли, то нехай і далі ловлять.
Генерал у відповідь, теж, щоправда, ввічливо так:
- А оце ви, товаришу підполковник, разом зі своїми людьми і з’ясуєте… а ви, Сирота, чого крутитеся? Запитання є?
- Так точно, товаришу генерал. Що він, цей народний месник, конкретно робить? Пускає під укіс ешелони на станції Петрівка? Чи вішає червоні прапори над районною службою працевлаштування?
Розумної відповіді я чомусь не дочекався.
- Нема чого тут нам «Молоду гвардію» цитувати, Сирота. Як ти такий цікавий, то будеш безпосередньо відповідати по цій справі. І людей не дам - сам впораєшся, розумник… можеш оболонських узяти. Тільки без жартиків. Бо точно вклею. Іване Борисовичу, проконтролюйте.
До оболонського райвідділу я вплив у доброму гуморі. Але жартувати мені перехотілося, ледь я перегорнув перші сторінки протоколів. Заповідалося на щось складніше, ніж троє петеушників із вкраденим у санчастині ефіром. (див. «Вилов бандюг по-науковому» - авт.) Бо по-перше, грабіжник виходив на «велику дорогу» самотній, як той герой класичного вірша М.Ю.Лермонтова. І теж у тиху нічну пору, коли народ з останнього автобуса чимдуж біжить до рідного під’їзду кремнистим шляхом по суцільних вибоїнах і в темряві. А по-друге, як знаряддя переконання, грабіжник використовував не ножа і навіть не пістолет чи револьвер, а карабін. Справжнісінький армійський карабін на базі трилінійної гвинтівки конструкції капітана Мосіна. Діяло безвідмовно і блискавично, ніхто й не пипснув.
Все, що змогли встановити хлопці з райвідділу, так це те, що нападник був високого зросту, хоча може й просто видався таким з переляку. І ще - ніхто не запам’ятав його обличчя, бо він ставав спиною до далеких ліхтарів. Карабін бачили, а от обличчя - фактично ні. Оце і вся цінна інформація. Плюс чималенький списочок потерпілих. І, звісно, оберемок копій скарг на бездіяльність міліції, адресованих в усі вищі інстанції.
Сіли ми у райвідділі, перекурили, позітхали, подивились один на одного, мов ті студенти на суворого викладача - хтось і каже:
- Що будемо робити? Може, поїдемо на місце епізодів?
- І що ми там побачимо? Це ж тобі не сніг і не зоране поле.
- А може, «зону видимої оперативної тиші» зробимо? - це вже в мій город камінчик.
- Не зробимо. Ми ще ті вистріляні патрони не посписували. А потім, це ж вам не беззбройні петеушники. У нього карабін. От хтось із вас зможе на нападника з рушницею голіруч піти? Особливо, коли у нього патрон в патроннику і палець на гачку? Пістолет ще сяк-так можна вибити, якщо заняття по самбо не сачкував, а карабін… не знаю, не знаю.
Оболонські колеги збагнули нарешті ситуацію.
- Сирота, що ж нам тепер буде?
- Доки ніхто «нагору» не настукає, то й ми ще житимемо. А так - ви собі уявіть: Контора довідується, що столицею Радянської України містом-героєм Києвом безкарно розгулює злочинець із армійським карабіном в руках. Те-те-ха (тактико-технічні характеристики, - авт.) цієї цяцьки знаєте? Прошиває автомобіль марки «Чайка» за п’ятсот метрів. Запитання будуть? У Контори - так! Бо це вам справжня зброя, а не пістолет системи «макаров», з якого і тещу толком не вб’єш.
- А армія ж куди дивилася? Порозкидали свої цяцьки…
- Не шукай крайнього, однаково ним зроблять тебе. Армія зняла ці карабіни з озброєння ще в п’ятдесят четвертому році. Щось передали ВОХРу, якусь дещицю геологам, аби їм у тайзі від комарів відстрілюватися. Ну і маленькі партії були у професійних мисливців, що на кабана та лося ходили. Тут усе під обліком, усе вже перевірено. Без вас і без мене. Ви ось що краще зробіть: дістаньте мені карту Оболонського району і позначте точно всі місця нападів. Є у вас така карта?