Ставлячи машину в гараж, Толлеф повернув собі спокій, а подумки виткав канву дуже особистого листа, який дихатиме теплом.
4
Липень 2008 року
Літак наближався до Монреаля. Жанна не відчувала втоми від подорожі, хоча навіть очей не зімкнула. Унікальний характер її дивної місії посилював сп’яніння, яке вона відчувала щоразу, як поверталася до рідної країни. Вона ж погодилася. Звісно! А як тут можна встояти? Першу спробу вона планувала зробити вже наступного дня.
До речі, у неї був власний клопіт у цій подорожі. Атмосферу іскристої кипучості, у якій вона перебувала, затьмарював один дуже непевний елемент. Чи побачиться вона з Крістофом? З ним не можна ніколи бути впевненою ні в чому. Ані в ньому, ані в собі. Крістоф з’явився в її житті чотири роки тому. Їх познайомила подружка Жанни після концерту кубинського піаніста Чучо Вальдеса. Потім вони зустрілися в барі на бульварі Сен-Лоран, а в кінці добре зрошеного вечора він провів її додому. Того вечора вона дізналася, що Крістоф – професор математики угорського походження. Відтоді він став її коханцем, саме коханцем, адже в інших формах стосунки з ним вона до кінця року не підтримувала. На тому вони й дійшли згоди, і ця домовленість добре спрацьовувала. У день їхньої зустрічі її стосунки з Улавом йшли на спад. Їй дуже не вистачало віддушини, куди можна було б спрямувати творчу енергію, і це давалося взнаки подружньому життю. Не усвідомлюючи глибинних причин — чого ж саме їй бракує? — вона інстинктивно відчувала, що мусить піти. За декілька місяців після зустрічі з Крістофом вона зібрала речі. Її від’їзд спричинив цілу хвилю шокових станів у доньки, яка ледь вийшла з підліткового віку, і Жанна відчувала провину, коли все це згадувала.
Крістоф, хоч і зв’язався з іншою жінкою, однаково мучився — так його тягнуло до Жанни. Варто їй було на нього глянути, як він відчував любовне бажання. Усвідомлюючи стан підвищеної вразливості, у якому обоє опинилися, вони домовилися, що краще буде зберігати їхній зв’язок у таємниці.
Зі своєю валізкою вона вийшла з аеропорту Трюдо. Теплий вечір. Якщо вистачить сил, треба відвідати джазовий фестиваль, зануритися у народ.
Вона попросила таксиста висадити її на розі вулиць Ґаспе та Ґуно. Кілька метрів вуличкою, аж ось ґратчасті двері, що ведуть у садочок поза домівкою. Вона їх відчинила та підняла валізу на третій поверх, що було надзвичайно ризикованою вправою на кручених сходах. З роками вона відпрацювала дієву техніку сходження, позаяк ця квартира часто слугувала їй тимчасовим притулком під час перебування на квебекській землі. Житлом володіла її сестра Люсі, яка проводила все літо у своєму шале. Ключ від квартири спокійно лежав у сараї під банкою фарби, як домовлено. Раніше, ще до від’їзду в Норвегію, Жанна жила у кварталі Вільрей. Поставивши валізу, вона відчула себе вдома. Так відбувалося щоразу, коли вона поверталася до Монреаля. Жанна колись дуже мріяла покинути це місто, але не через бажання залишити все позаду, а радше, щоб знайти собі схованку, куди можна втекти й відродити себе заново. Вона так давно виїхала звідси, що ловила себе на думці про Монреаль як про нову схованку. Віднедавна повернення сюди чаїло для неї таку ж принадливу силу, як усе невідоме. А до невідомого вона відчувала неабияку цікавість. Такий стан речей інколи приводив у розпач — так чого ж їй хочеться насправді? Принаймні угамуватися не виходило.
Вона розкрила валізу. За мить одяг приземлився на підлогу кімнати. Після освіжаючого душу вона приготувала собі чай, який випила на веранді з видом на провулок. Було чутно сміх двох дівчаток, що гралися в класики, і цей сміх поглинали звичні шуми великого міста.
Вона ввімкнула ноутбук і задала пошук у телефонному довіднику Квебеку для підтвердження відомостей, які Толлеф отримав в Інтернеті. Знайти пані Н. Мюллер виявилося нескладно. Коли вона побачила це ім’я в довіднику, сидячи в монреальській квартирі, пригода раптом набула цілком реальних обрисів, хоч інколи вона здавалася їй сюжетом, запозиченим з якогось роману. Жанною заволоділа нестримна цікавість. Вона подивилася на годинник: сьома вечора. Ще не пізно. Вона набрала номер, та після кількох дзвінків увімкнувся автовідповідач: Добридень, я не можу зараз відповісти, залиште повідомлення, і я відтелефоную вам, як тільки зможу. I cannot take your call at the moment, please leave your message after the tone.