— Я знаю, що просто втрачаю час на умовляння, ти ж нікого не слухаєш.
— Це точно, адже мені це ніколи не ставало в пригоді!
Вона наділа свою капелюшок, пальто й побажала синові доброго дня, після чого зачинила двері. З важким серцем вона ще раз оглянула вкритий ґулями корпус машини, не втрималася від лайки, яку вимовила німецькою, і завела свою понівечену тойоту. Німецька лайка вирвалася в неї інстинктивно, і Наталія згадала свекруху, що лише посилило роздратованість.
Вона вирішила побалувати себе обідом у китайському ресторані. Опівдні тут пропонували ситний шведський стіл. Ця маленька розкіш спричиняла неприємне почуття провини через невідступні думки про непередбачені витрати, до яких призведе ремонт автівки. До біса все! Вона хотіла скористатися цим виїздом, щоб перебити щоденну рутину. У прагненні якомога швидше розв’язати проблеми з машиною вона випила наприкінці обіду тільки одну чашку чаю з жасмином, позбавивши себе таким чином задоволення — зазвичай їй подобалося довго смакувати чайну церемонію. Слід усе з’ясувати, не зволікаючи. Вона заскочила в аптеку, а там, мабуть, усе місто змовилося вишикуватися в чергу. Вона розпачливо зітхнула, день обертався на суцільний жах.
Відвідування автосервісу розтягнулося до безкінечності. Майстер опікувався трьома важливими клієнтами, і коли до неї дійшла черга, він дотепно довів до її відома, що ця старенька японка не вартує таких інвестицій:
— Краще почекати, іще зовсім трохи, і вона буде готова піти на металобрухт.
Яка чудова людина цей автомайстер! Щодо підтримки морального духу йому немає рівних! З майстерні вона виїхала ще більш пригніченою, ніж сюди заїжджала. Тепер вона шкодувала, що не почастувала себе другою чашкою жасминового чаю.
Проте Джефів пес зустрів її зі щирою радістю. Він пробіг між її ногами й ледь не збив із ніг.
Наталія захотіла зателефонувати подружці з читацького клубу, щоб поскаржитися на свої нещастя. Після дюжини дзвінків, що залишилися без відповіді, вона поклала слухавку й пішла на кухню налити собі портвейну. Потім увімкнула телевізор. Час новин. Жоден сюжет не спромігся привернути її увагу, крім одного короткого репортажу про сади, розташовані на монреальських дахах. Журналісти провели цікаву паралель з іншими великими містами світу. Ідея міського сільського господарства здалася їй дуже привабливою, і вона зацікавилася цим феноменом, який виявився популярним від Праги до Берліна.
Сучасний Берлін в її уяві переплітався з тим колишнім Берліном, який вона знала, і ці ремінісцентні спогади жорстоко вразили її. Вона була до цього неготова. Кадри з берлінськими потягами S-Bahn[14] перемежалися в голові з образами забитих людьми потягів, які перевозили ні в чому не повинних бідолах, мов худобу. У гробовій тиші. Потяги, чиї свистки ніхто ніколи не чув. Сумна доля, яка її оминула.
Вона ніколи не могла збагнути необхідність психічної дисоціації[15]. Навіть якщо б захотіла, а це не так, однаково б не змогла.
Спати зі своїм катом — це акт забруднення, який залишає на тобі розпечене тавро. Опісля повернутися до цноти неможливо. «Курва» — це просто слово. Дивний іменник жіночого роду з дуже широким спектром дії. Вона налила собі другий келих портвейну.
Її таємниці належать тільки їй, і, зрештою, чи існує хоча б одна людина на землі, що розповість цю історію так, як вона відбувалася насправді? Кожен обирає такий кут зору, який дозволить йому й надалі дивитися в дзеркало. Вона — не виняток із правил, тож зовсім не прагне перетворитися на велику розгорнуту книжку, на що, вочевидь, сподівається Толлеф. Як неочікувано сплив у житті покинутий з народження син, намагаючись склеїти розбиті черепки, з’єднати всі точки й розгледіти отриману фігуру. Однак ніхто не знав, що за зображення відкриється в результаті його дій.
Слід цінити благо, яке дають проріхи в пам’яті. Вони пропускають промені світла, і навіть якщо це не світло, а лише просвіток — допомагають жити далі. Вони стримують від спокуси зазирнути в темний колодязь, щоб роздивитися в ньому своє відображення. Неушкоджених не буває. Це не більше, ніж абстракція. Є тільки ті, хто вцілів більш або менш.
Забурчав живіт, нагадуючи їй, що вона з дванадцятої години не їла. Наталія зіперлася на підлокітник крісла й підвелася, щоб налити собі третій келих. Уже стемніло, а кухня освітлювалася лише маленькою лампочкою, що висіла над мийкою. Почалася благотворна дія алкоголю. Добре.
15
Захисний механізм психіки, коли під час надмірних, нестерпних емоцій людина починає сприймати ситуацію так, нібито це відбувається не з нею.