— Благаю вас, допоможіть нам.
— Тоді, друже, доведеться йти на жертви.
Чоловік не відводить очей від дівчини, абсолютно не приховуючи, що саме він вважає прийнятною ціною. Він знову витягає конверт і показує написану на документах адресу.
— Будинок Зелінських розташований за містом, і він порожній. Це місце забезпечить вам трохи безпеки, принаймні на деякий час.
Самуель невідривно дивиться на папери, які можуть врятувати їм життя, а українець тим часом посміхається його племінниці.
— А мала гарненька.
— Облиште, дайте їй спокій.
— Як хочете. Наталія... А малій дуже пасує це ім’я, не згодні? Життя або смерть, вибір за вами.
— Дядю, — сказала вона, — не плачте.
Самуель охоплює голову руками. Українець робить дівчині знак іти за ним у спальню. Від вигляду її пружного тіла в нього ледь не тече слина. Від нього тхне жувальним тютюном.
— Роздягнися.
Вона виконує наказ. Він підходить до неї, теребить її груди, покусуючи їх та пощипуючи своїми брудними пальцями.
— Стань на коліна, — каже він і кладе засалену руку їй на плече, примушуючи таким чином опуститися.
Він наказує їй узяти до рота його ерегований член. Він навіть не потурбувався зняти штани, просто скинув їх на свої чоботи. Вона відчуває смак сечі. Перш ніж кінчити, він її відштовхує, поривчасто розвертає та в содомітський спосіб входить в неї, хрюкаючи мов свиня.
Він зі сміхом піднімає штани й наказує їй підвестися. Він виходить з кімнати, а вона залишається з іншого боку дверей, квапливо витираючи краплі крові, що стікають між стегон. Дядько ще в прострації. Українець махає документами перед його носом.
— Я знав, що ми порозуміємося.
— Зникни, — каже дядько.
Самуель підводиться, щоб піти до племінниці. Чоловік забирає металеву коробку.
— Вважайте, що вам дуже пощастило, — каже він.
Підскочивши від люті й сорому, Наталія згадує те, що батько розповідав їй про українців та про їхні зв’язки з нацистським режимом. Вона відштовхує дядька й підходить до чоловіка, випльовуючи йому в обличчя слова батька. З її вуст ллється нескінченна ненависть. Вона не знає, що ця отрутна хвиля повернеться на них і забризкає їх брудом. Приголомшений дядько ледь тримається на ногах.
— Бідна дитино, благаю, замовкни!
Українець втуплює розлючений погляд в очі Самуеля й каже йому, що їх мабуть ці папери врятують, але не всім випаде такий шанс. Перед виходом він кидає останній мстивий погляд на дівчину.
У Наталіїній голові розвернувся рій голосів: голос дядька упереміш з голосами батьків. Вона енергійно потерла скроні.
Яке нестерпне насильство. Задихнутися можна. Підкотила нудота, вона схопила газету й почала обмахуватися нею мов віялом. Обличчя почервоніло, а вона так швидко махала газетою, що руку звело судомою.
— Господи, тільки не це!
Голосам, що волали в її голові, знадобилося більше часу, ніж завжди, аби вгамуватися й замовкнути.
Вона зробила останній ковток портвейну, вимила келих, поставила його сушитися на кухонний стіл і поставила пляшку на місце.
Вона зайшла у ванну кімнату, а потім попростувала до ліжка, на яке впала всім тілом, і заснула мертвецьким сном.
18
Наталія прокинулася через приступ нудоти й нестерпний головний біль. Вона спробувала підвестися. У повній дезорієнтації забила коліно об тумбочку біля узголів’я і знову впала на ліжко. Її знудило просто на нічну сорочку. Відчуваючи, як німіє обличчя, вона впала в паніку. Тричі Наталія вигукнула ім’я сина. Її пронизливі крики жорстоко вирвали Джефа з полону нічного сну. Він прибіг до спальні матері та увімкнув світло.
— Ма?
Запах нудоти викликав огиду. Коли він побачив її сидячою на ліжку, то подумав, що їй стало зле через вечерю. Джеф запитав, як вона себе почуває, чи може вона підвестися й піти у ванну. Коли вона спробувала відповісти, він не одразу зрозумів, що вона каже. Одна сторона її обличчя була перекошеною в якісь незрозумілій гримасі.
— Толлеф... Толлеф...
— Що Толлеф?
— Я хочу, щоб він приїхав. Напиши йому. Я хочу його побачити. Скажи йому!
Вона хапала Джефа за руку, говорила повільно, і навіть якщо зрозуміти її слова було важко, суть доходила чітко. Він спробував допомогти їй підвестися, але не спромігся. Вона знову важко повалилася на ліжко.