Завіса другого ліжка була запнута. Жанна почула голос медсестри, яка намагалася заспокоїти вперту пацієнтку. Наталія протестувала, бо їй залишили аркуш з необхідними фізичними вправами, але вона буркотіла, що нічого не розуміє в цих малюнках.
Вона вимагала, щоб до неї прийшла фізіотерапевт і особисто надала допомогу. Озброєна неабияким терпінням, медсестра намагалася підкреслити її успіхи. Спричинені інсультом проблеми із зором потроху виправлялися, і хоч її обличчя мало легкі ознаки паралічу, вона говорила дедалі краще. Наталія була ще заслабка, але тепер їй вдавалося пересуватися з опорою на ходунки, а це забезпечувало набагато більшу свободу руху.
Жанна означила свою присутність, покликавши Наталію на ім’я.
Медсестра відкинула занавіску.
— Вона на вас чекала, я повернуся пізніше.
Ніяких Добрий день, як я рада тебе бачити, як доїхала? Розбита, занепала духом Наталія почала перелічувати свої нещастя: вона весь день або сидить, або лежить, більше нічого робити не може, тепер її постійно напихають ліками, від яких вона почувається одурманеною, вона страшно страждає — губи пересохли, у спину вступило, і немає жодного більш-менш зручного положення тіла.
— Ти бачила моє обличчя? Я ж потворна.
Жанна хотіла було заперечити, але хвора зробила знак ніби охрестила рот своєї відвідувачки. Краще промовчати.
— Допоможи мені сісти прямо.
Для цього потрібна ще одна подушка. У лікарні стояла така задуха, що вона могла носити лише спеціальну, напіввідкриту на спині сорочку, яка оголяла її сідниці щоразу, як вона вирушала до вбиральні.
Улаштувавшись, Наталія попросила Жанну подати їй баночку з вазеліном, щоб змазати губи. Вказівним пальцем, змащеним жирною речовиною, вона показала на крісло заснулої святоші.
— Для неї життя таке просте! Я думаю, що вона вже несповна розуму. Навіть заздрощі беруть. Їй усе добре, усе задовольняє. Щойно вона розплющує очі, одразу береться за вервицю й бурмотить свої Ave Maria. Не думаю, що вона в молитвах щось просить або сподівається, що їй буде дарована якась милість. Чесно кажучи, я думаю, що вона звертається до Невидимого, і все. Вона просто впевнена, що її Хтось слухає.
Наталія видихнула, провела пальцем по губах. Потім труснула головою й додала, що вона ніколи не розуміла набожності. Ба’ більше, вона заздрила наївності віруючих.
— А ти ніколи не вірила в Бога?
— Пресвята Діво! Ти справді вважаєш, що я можу вірити в Бога? Кажуть, він усюди, дивно, що він ніколи не з’являвся там, де я опинялася. Я проміняла католицьку релігію на протестантську, щоб одружитися з Альбертом, і це не справило аж ніякого впливу на моє життя. Я б десять разів змінила релігію, якби побачила в цьому хоч якусь перевагу. Я, Жанно, поставила на релігії хрест.
— Ти поставила на релігії хрест? — повторила Жанна, пирскаючи зі сміху.
Наталія очима показала, що зрозуміла гумор цього обміну репліками, але не обтяжила себе усмішкою.
— А втім, ти граєш на органі в церкві.
— Ну, то й що! У церквах повно вірян, які ні в що не вірять. До того ж, мені подобається грати на органі. Музикант займає ту сцену, яку може! Не всім виступати на Бродвеї! Хоч там як, якщо Бог — поводир, він мусив би взяти на себе роль вартового, попереджаючи про небезпеку, що нас підстерігає. А такого ніколи не бувало. Як на мене, Бог є дезертир. Рятівник людства? Авжеж! Треба зовсім не знати, на що здатна людина, щоб думати — от ми помолимося, і цього досить, щоб отримати спасіння роду людського. Я завжди рятувала себе самотужки, усе життя, і жодного разу не зустріла на своєму шляху Бога. Натомість диявола зустрічала не раз і не два. Гітлер і Сталін, солодка парочка номер один! Наввипередки один перед одним намагалися створити Вищу істоту. Можеш повірити, Жанно, ці два дияволи мали дуже чіткі наміри щодо долі людства.
Жовчний тон Наталії не залишав сумнівів: вона вийшла на стежку війни проти життя. На цьому лікарняному ліжку вона відчувала себе приниженою. Уразливість і стан залежності відкрили всі клапани, що раніше стримували її гнів. Їй набридло все й всі — усі ці люди, що метушилися навколо неї та вибачалися за те, що копирсаються в її житті, наприклад, розпитуючи про прізвище: Звідки походить це прізвище? Це польське? А скількома мовами ви розмовляєте? Ах, вам пощастило! А Гітлер?