— А ти молодець, швидко повертаєшся до життя! Хочеш, я сходжу накуплю тобі журналів? Їх тут продають у крамниці на першому поверсі.
— Ні, зараз я не можу сконцентруватися, не можу читати.
— А якщо я принесу тобі аудіо-книжки?
— Я ніколи їх не слухала. Навіть не знаю. У будь-якому разі я не хочу філософських книжок, ані надто щемливих історій, такого я не виношу, а ще спина болить, і довго перебувати в одному положенні я не можу, ти ж розумієш.
— У мене є друг остеопат, який робить чудові масажі. У нього просто чарівні руки. Хочеш, я попрошу його прийти? Для тебе буде велике полегшення.
— Жанно, у мене вже голова йде кругом. У тебе надто багато планів на мене. Думаю, мені слід трішки перепочити.
Задзеленчав телефон, і вона попросила Жанну відповісти. Це був Толлеф. Наталія зробила знак, що не хоче розмовляти з ним.
— Скажи йому зателефонувати потім, я втомилася.
Жанна розповіла Толлефу новини, і поки вона говорила, то помітила — на обличчі пацієнтки читалася прикрість. Жанна послалася на прихід медсестри та швиденько закінчила розмову, повісивши слухавку, а потім поглядом запитала Наталію.
— Джеф мені сказав, що Толлеф виявив бажання приїхати. Що це на нього найшло? Зараз, коли в мене постільний режим, він справді вирішив, що це слушна година для знайомства?
Цього разу шокована Жанна підвищила тон.
— Що? Ти серйозно? Чи варто нагадати, що ти сама про це просила?
— Не сміши мене, Жанно, я ніколи не просила, щоб він приїхав!
— Саме так, ти однозначно вимагала його присутності, спочатку через свого сина Джефа — саме перед приїздом швидкої, а потім попросила мене бути посередницею між вами.
— Я марила. Знаєш, Жанно, що таке марення? Це коли ти не усвідомлюєш, що верзеш. Хоч там як, не можна приймати всерйоз речі, які я говорила під час втрати всіх своїх проявів дієздатності. Ти навіть уявити собі не можеш, що це таке!
— Звісно, ні, але ти не можеш так легко грати з почуттями, це жорстоко.
— Досить, ти мусиш зрозуміти — я нічого не пам’ятаю. Якщо я так кажу, просто прийми і погодься.
Обличчя Наталії вкрилося багрянцем, і Жанна вже почала побоюватися нового приступу. Але вона не вірила жодному слову про її так зване безпам’ятство. Вона просто передумала, от і вся причина. Їхню суперечку перервав шум від човгання домашніх капців по підлозі. Це з вбиральні вийшла старенька вірянка, і плутане шаркотіння її кроків примусили їх замовкнути. Вони дивилися, як та прямує до свого крісла й береться за вервицю. Знову залунала молитва. Наталія повернулася на бік і заплющила очі.
Справді вона втомилася чи ні, але візит було завершено. Жанна склала свій фотоапарат. Ця книжка буде ще кращою за книжку про острови, — подумала вона в ліфті. Утім, ентузіазм, який вона відчувала у зв’язку з новим проєктом, ніяк не міг примирити її з нелогічними, щоб не сказати злими словами Наталії щодо можливого приїзду Толлефа. Жанна заплатила за стоянку й пішла до машини.
Ще приголомшена своїм візитом, вона витягла з сумки телефон і перевірила повідомлення. Крістоф написав:
Можливо, у середу. Я закінчую заняття о 14.00. Спробую звільнитися до 18.00.
23
Навіть якщо її дратувала поведінка Толлефа, жорстока холодність і зневага Наталії до власного сина ображала людяність Жанни. Вона до неї повернеться, сумнівів немає. Тепер їй потрібно фото цієї Наталії. Жінки без серця. Безжальної. Саме так.
Жанна теж відчувала себе відринутою. Наталія більше нічим з нею поділиться, тепер вона була в цьому впевнена. Тож у четвер Жанна зустрілася з подружкою, а до лікарні не поїхала.
Вона дуже хотіла, щоб Наталія звірила їй свої секрети, щоб розповіла ті речі, які не насмілювалася сказати нікому іншому. Їхня суперечка надто нагадувала нескінченні сварки з матір’ю, в яких останнє слово ніколи не залишалося за Жанною. Їй не вдалося створити клімат довіри та близькості, який би монолітно зв’язав їх із Наталією.
Жанна помітила, що її трусить. Вона взяла ковдру й закуталася. Скільки ідей для майбутньої книжки роїлося в її думках! Бути з Наталією на ножах ох, як не хотілося.
Рано-вранці доставили газету, вона проглянула новини, усе ще подумки вирішуючи, чи готова вона повернутися до лікарні. У суботу, тобто завтра, вони, можливо, побачаться з Крістофом, а потім вона визначиться з другим візитом до Наталії. Коли Жанна вже була на виході з квартири, задзвонив телефон. То була Наталія. Виявляється, учора вона прочекала Жанну цілий день. Жанна не надала жодного пояснення й поінформувала про те, що просто зараз вирушає до неї. Дорогою вона намагалася привести свої думки до ладу, але всі вони змішувалися в голові нескладним хором, за лічені секунди обриваючи ниточки логічного зв’язку. Вона опинилася перед палатою 521, немов телепортувалася сюди без пересадок на метро й автобусі.