Н. вийшла голенька, залiзла на канапу з ногами i пожадливо затяглась сигаретою. Мов iз труби пускала дим i зi смiхом розповiдала про вiдвiдини минулої ночi ресторацiї. Потiм легко i невимушене перейшла до своїх пригод у рiдному Пiтерi. Деталi були виразнi. Чулося з тембру розповiдi, що "Кама сутру" вивчала не з машинопису.
Щиро скажу, малювалося важко. Не знаю, хто б малював при такiй "агiтацiї" краще за мене, але вона сама кинула менi рятiвне коло - пиятка з трьома французами. Отож, чим бiльше вона розпалювала себе спогадами з "картiнками", тим бiльше тверезiла моя голова i впевненiше йшов малюнок. А в неї цей словесний вибух був завершальним кроком до початку регулярного фiзiологiчного дiйства...
Так шо перелюбу, о радiсть, не вiдбулось...
Але малюнки вийшли добрi. Тiльки от де подiлись тi малюнки, не знаю. Лишився перший начерк у записнiй книжцi. Бiльше її не малював. Хоча ще кiлька разiв разом iз друзями i її водив по київських кручах.
Щоб все завершити красиво, довелося звернутись по допомогу до Iгоря Петровича. Прохала два квитки нiби для себе i свого малого брата. Дуже поспiшала до Пiтера.
Любязний Iгор Петрович все влаштував якнайкраще. Наступного дня ми з ним здибались у спiлцi.
- Iду на Хрещатик. За журнальчиками...
I ми спустились разом до метро. Тодi там стояв усього один кiоск, в якому продавали "iноземнi" журнали I газети.
- А! Iгор Петрович! Що не заходили?.. Ну нiчого. Все одно я для вас лишив останнiй номер "Доокола швята" з гарненькими дiвчатками. Ось вам "Доокола швята" i Блокнот агiтатора". Правда, ви можете його не брати, тiльки заплатiть... Ви кажете -дорого? За двох дiвчат рубь двадцять -дорого?.. По-перше, вони завжди з вами, в кишенi. По-друге, вони завжди голi... Правда за тi ж рубь двадцять за пляшку "бiомiцину" отам за кахве можна запiзнатись iз живою. Але пiсля неї у вас можуть бути дуже поганi спогади... Це вже. по-третє... Я вас ще не переконав?
- Переконали, переконали... - поспiшив Iгор Петрович заплатити рубь двадцять i забрати лише "Доокола швята".
Коли ми з ним прощались, Iгор Петрович обома руками потис мою руку i проникливе сказав:
- Юрочка, ти знаєш - цi малюнки прекраснi... I модель... теж.
25.III.98.
ЛЕДАЧИЙ КIТ
їхали з концерту в однiм тролейбусi. Вийшли одночасно на площi Толстого. Я спинив її й кажу:
- Я Юрiй Логвин. Малюю все прекрасне. Хочу вас намалювати.
- А я про вас знаю. Менi розповiдали... - I смiється приязно.
- Невже? Де?
- На побаченнi у в' язницi...
- Ха! Он куди про мене чутка дiйшла... А сам думаю: "Не поспiшай питати - як треба, то сама розповiсть."
Домовились про зустрiч через три днi. А за цей час я домовився з моїм приятелем, тепер вiдомим на всю Україну лiкарем, що на кiлька годин я можу скористуватись його помешканням. Власне не його, бо вiн там тимчасово перебував - доглядав i за квартирою, i кота годував.
Вiн зустрiв нас уже в дверях i попередив, що за три години вiн повернеться
Тiльки за лiкарем зачинилися дверi, стягла з себе блакитну суконочку, чорну шовкову комбiнацiю i вмостилась на канапi. А на краю канапи спав смугастий котяра. Зрештою, моя
Модель стомилась I розляглась на канапi.
Тут котяра встав, потягся, потерся вусатою мордою об її колiна I вмостився в неї на ногах.
Довелося кота зняти i поставити на пiдлогу. Малював тепер вже Модель лежачу. Кiт важко вистрибнув на канапу i знов вмостився в неї на стегнах.
Довелося викинути кота до кухнi. Котяра ображено i хрипко понявчав та й замовк. Один за другим пiшли кiлька начеркiв чорнильною ручкою.
Нараз угорi щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого свiтлого вiкна. З одного боку штора вiдiрвалася. На нiй завис котяра i перелякано нявчав. Довелося ставити стiльця i знiмати кота. Кинув це ледащо на канапу i воно стало на чотири лапи i не зрушилось.
Тодi укрутився калачиком бiля Моделi i солодко замуркотiв... Тепер можна було добре попрацювати... але вийшов час.
Тiльки встигла Модель причепуритись у ваннiй, як клацнув замок i вступив мiй пунктуальний приятель.
- До речi, як вашого кота звати? - Проникливе спитала Модель.
- Вiн не мiй. моїх друзiв... Кузя. Кузя! -Покликав лiкар.
Котяра нашорошив вуха, клiпнув одним оком i зараз же знов заплющив.
Тодi лiкар взяв кота за переднi лапи i перевернув на спину. - Отако й лежатиме, поки я повернуся iз магазину з рибкою.
Ми пройшлися до тролейбусної зупинки, випрошались iз Моделлю i повернулися вже вдвох до помешкання.
Здоровенний смугастий кiт Кузя лежав у тiй самiй позi навзнак iз пiднятими лапами.
Р. 8. З Моделлю ми ше не один раз бачились, але чимдалi менi ставало незатишнiше з її оточенням. Не кажу нiчого поганого про жiноцтво. А от молодики дуже вже були натренованi, накачанi, а лiтнi чоловiки занадто ввiчливi й уважнi до кожного мого слова. Взагалi до моєї персони. Як всякий страннiй. я це вiдчув навiть ранiше, нiж мене почали по-справжньому брати пiд зябра... А тут ше так добре обставини склались, що я на пару рокiв полишив "мать городiв Руських"...
Коли, зрештою, повернувся, то лiкар сказав менi, що кiт Кузя захворiв на чумку i його довелось приспати.
А з Моделлю я бiльше не зустрiчався...