Їм можна тільки позаздрити. Якими б не були нужда і блиск, досягнення й поразки їхньої кар’єри, їхня роль у суспільстві, їхнє місце на землі були безсумнівними, а фах загальновизнаним і настільки ж очевидним, як фах м’ясника, кравця чи пекаря. Нікому б на гадку не спало запитати, навіщо існує мистецтво — позаяк світ без образів був би просто незрозумілим.
Це ми — вбогі, страшенно вбогі. Значна частина сучасного малярства перебуває на боці хаосу, жестикулює у пустці чи розповідає історію власної ялової душі.
Давні майстри, всі без винятку, могли повторити вслід за Расіном — «ми працюємо для того, щоб подобатися публіці», тобто вірили у сенс своєї праці, можливість порозуміння між людьми. Вони утверджували видиму реальність із натхненною скрупульозністю і дитячою серйозністю, наче від цього мали б залежати лад світу й обертання зірок, і міцність небесного склепіння.
Хвала цій наївності.
Гіркі пахощі тюльпанів
1
Ось історія одного з людських шаленств.
У цій оповіді не буде пожежі, яка поглинає велике місто понад рікою, ні різанини безборонних, ні залитої ранковим світлом розлогої рівнини, на якій озброєні вершники зустрічають інших вершників, щоб надвечір, після кривавої січі, стало відомо, котрий із двох вождів заслужив собі на скромне місце в історії, на бронзовий пам’ятник, чи, коли не пощастить, бодай увічнив своє ім’я в назві якоїсь бічної вулички нужденного передмістя.
Наша драма скромна, мало патетична, далека від славетних історичних кровопролить. Бо все почалося безневинно від рослини, від квітки, від тюльпана, який — як же важко це собі уявити — розбурхав масові та невгамовні пристрасті. Ба більше: тих, хто займався цим феноменом, найбільше Дивує факт, що те шаленство вразило ощадну, тверезу й працьовиту націю. Постає запитання: як могло трапитися, що не деінде, а в освіченій Голландії, tulpenwoede — тюльпанова манія сягнула таких жахаючих масштабів, похитнула підвалини солідної національної економіки і втягнула у вир азарту представників усіх суспільних верств.
Дехто пояснює її любов’ю нідерландців до квітів, яка вже ввійшла у приказку. Є такий старий анекдот: якось одна дама звернулася до маляра з проханням, щоб він намалював їй букет рідкісних квітів, бо у неї бракувало грошей, щоб їх придбати. Саме так, нібито, виникла невідома раніше галузь малярства. Зауважмо, що для тієї дами, натхненниці нового жанру в мистецтві, естетичні мотиви відігравали цілком другорядну роль. Те, чого вона справді жадала, було цілком реальним предметом — короною пелюсток на зеленому стеблі. Твір митця був лише субститутом, тінню існуючих речей. Так приречені на розлуку закохані мусять вдовольнятися зображенням коханого обличчя. Спершу образ уособлює сум за далекою, неосяжною, втраченою дійсністю.
Є й інші причини, прозаїчніші, а то й цілком приземлені, які, здається, доволі повно тлумачать особливу прихильність голландців до квітів. Країна, позбавлена розперезаної, буйної вегетації, затиснута в лещата раціональної економіки, дивувала багатьох мандрівників, бо ті не знаходили тут і сліду колосистих ланів зі збіжжям. Збіжжя імпортували з-за кордону. Землі бракувало, якість її найчастіше була лиха, натомість ціна завше дуже висока. Більшу частину ареалу було віддано під пасовища, сади й городи. Сама природа країни змушувала провадити інтенсивне господарство на невеликих ділянках ґрунту.
Природа кидає людині виклик, у тому числі й естетичний. Отож неважко зрозуміти, що певна монотонність голландського краєвиду породжувала мрії про розмаїття, багатобарвність і незвичність флори. Можливо, у цьому дрімав смуток за втраченим раєм, який середньовічні малярі представляли у вигляді розарію, саду чи квітника. Вічна зелень краще промовляє до уяви, ніж вічне світло.
У порівнянні з помпезною красою французьких чи англійських магнатських парків, їхні голландські відповідники, звісно, скромні. Найчастіше вони займали площу заледве кількадесят квадратних футів, але яке багатство рослин, яка свідома композиція барв; травник із острівцями моху, грядки різнокольорових квітів, кущі бузку, яблуня, — а на все це накладено узор — мережу крихітних стежин, посипаних білим піском.
12
«…галантний тюльпан голівку звісить /
наче діва щойно позбавлена цноти».