Підстави та порядок затвердження бюджету з дефіцитом чи з профіцитом передбачені ст. 14 і 72 Кодексу. Порушення вказаних норм, наприклад, затвердження місцевого бюджету з профіцитом за загальним фондом без наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету утворює склад цього бюджетного правопорушення.
За змістом ст. 117 Кодексу за це порушення може застосовуватися такий захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства. Однак в даному випадку відсутній як орган, уповноважений на застосування попередження, так і норма, яка б врегулювала порядок його застосування (як це врегульовано стосовно попереднього виду бюджетного правопорушення тим самими суб'єктами).
9. Включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Кодексом та законом про Державний бюджет України. Так, складові частини спеціального фонду бюджету, а також джерела надходжень визначені ч. 3 і ч. 4 ст. 13 Кодексу. Зокрема до зазначених джерел віднесені власні надходження бюджетних установ.
Склад цього бюджетного правопорушення утворює затвердження бюджету з включенням до спеціального фонду надходжень з джерел, не віднесених до таких вказаними нормами чи законом про Державний бюджет України.
Суб’єктами правопорушення є учасники бюджетного процесу, уповноваженні на прийняття відповідних бюджетів.
За це порушення можуть застосовуватися такий захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства (див. коментар до ст. 117 Кодексу).
Відповідальність службових осіб, винних у включенні до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких Кодексом чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, настає за ч. 1 і ч. 2 ст. 164-12 КПАП (див. п. 6 коментаря до ст. 121 Кодексу).
10. Зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), є порушенням вимог ст. 43 Кодексу. Акумулювання доходів бюджету на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, є порушенням вимог ч. 4 ст. 45 (стосовно доходів державного бюджету) або ч. 5 ст. 78 Кодексу (стосовно доходів місцевого бюджету). Для виявлення ознак відповідних порушень див. коментар до вказаних статей Кодексу.
Про органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, див. п. 2 коментаря до ст. 118 Кодексу.
За допущене порушення можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства та зупинення операцій з бюджетними коштами (див. коментар до ст. 117 Кодексу).
Відповідальність службових осіб, винних у зарахуванні доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунку (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, настає за ч. 3 і ч. 4 ст. 164-12 КПАП (див. п. 6 коментаря до ст. 121 Кодексу).
11. Зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів.
До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами (ч. 1 ст. 29 Кодексу). Склад доходів загального фонду Державного бюджету України, в тому числі розміри поділу податків і зборів визначені ч. 2 ст. 29 Кодексу.
Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування, визначений ст. 64, 66, 69 та 71 Кодексу. Нормативи відрахувань податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування визначені ст. 65 Кодексу.
Якщо законом встановлено новий вид доходу державного бюджету чи місцевих бюджетів, його зарахування визначається законом про Державний бюджет України на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу (ч. 3 ст. 29 і ч. 2 ст. 67 Кодексу).
Порушення вказаних норм (наприклад, зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України менше чи більше 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення) утворює склад цього правопорушення.
За допущене порушення можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства та зупинення операцій з бюджетними коштами (див. коментар до ст. 117 Кодексу).
Відповідальність службових осіб, винних у зарахуванні доходів бюджету до іншого бюджету, ніж визначено Кодексом чи законом про Державний бюджет України на відповідний рік, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів, настає за ч. 3 і ч. 4 ст. 164-12 КПАП (див. п. 6 коментаря до ст. 121 Кодексу).
12. Здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу.
Про поняття державних і місцевих запозичень див. п. 19 і п. 33 ст. 2 Кодексу та коментарі до них. Порядок здійснення державних (місцевих) запозичень, управління борговими зобов'язаннями та надання державних (місцевих) гарантій в загальному вигляді регулюються ст. 16-18, 73 і 74 Кодексу.
Недотримання відповідних норм утворює склад цього бюджетного правопорушення. Наприклад, здійснення місцевих запозичень без погодження їх обсягів та умов з Міністерством фінансів України є прямим порушенням ч. 2 ст. 74 Кодексу і кваліфікується як бюджетне правопорушення, передбачене п. 12 ст. 116 Кодексу. Надання позик з одного бюджету іншому заборонено ч. 2 ст. 73 Кодексу.
Суб’єктами правопорушення є учасники бюджетного процесу, які ухвалили (прийняли, затвердили) рішення про здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу.
За допущене порушення можуть застосовуватися такий захід впливу, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства (див. коментар до ст. 117 Кодексу).
Відповідальність службових осіб, винних у здійсненні державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог Кодексу, настає за ч. 3 і ч. 4 ст. 164-12 КПАП (див. п. 6 коментаря до ст. 121 Кодексу).
13. Прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій.
Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначається на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) (див. ст. 18 Кодексу та коментар до неї).
До перевищення вказаних граничних обсягів може призвести рішення про отримання нових кредитів (позик).
Склад цього правопорушення на відміну від інших є матеріальним, тобто відповідальність можлива лише за наявності наслідків, які вже настали. Прийняття рішень, які не призвели, а лише могли призвести до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій, не утворює складу цього правопорушення і не є підставою для прийняття заходів впливу, передбачених ст. 117 Кодексу.
Суб’єктами правопорушення є учасники бюджетного процесу, які ухвалили (прийняли, затвердили) рішення здійснення державних (місцевих) запозичень (наприклад, у формі випуску облігацій), надання державних (місцевих) гарантій.