– здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог Бюджетного кодексу України;
– прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;
– розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України;
– створення позабюджетних фондів, порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;
– надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог Бюджетного кодексу України та/або встановлених умов кредитування бюджету;
– здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч Бюджетному кодексу України;
– порушення вимог Бюджетного кодексу України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;
– здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету;
– здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік;
– нецільове використання бюджетних коштів;
– видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;
– здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зміст наведених адміністративно-правових порушень свідчить, що вони в більшості є аналогічними бюджетним правопорушенням, вказаних у пунктах 1-40 ч. 1 ст. 116 Кодексу. Тому для виявлення об’єктивних ознак цих адміністративно-правових порушень слід враховувати коментар до ст. 116 Кодексу та до ст. 119 Кодексу.
Лише таке бюджетне правопорушення, як включення недостовірних даних до бюджетних запитів, відрізняється від аналогічного адміністративного правопорушення своїми об’єктивними ознаками. Якщо склад бюджетного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 116 Кодексу) не передбачає настання будь-яких наслідків, то необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності службової особи, винної у включенні недостовірних даних до бюджетних запитів, є затвердження необґрунтованих бюджетних призначень або необґрунтованих бюджетних асигнувань (ч. 1 і ч. 2 ст. 164-12 КПАП).
Порушення бюджетного законодавства України (ст. 164-12 КПАП), як правило, супроводжуються порушеннями законодавства з фінансових питань, відповідальність за які передбачена ст. 164-2 КПАП (сукупність правопорушень). В певних випадках можлива сукупність порушення бюджетного законодавства з порушенням законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (ст. 164-14 КПАП).
Порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення бюджетного законодавства доцільно розглянути з врахуванням затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 12 березня 2009 р. №52 Порядку оформлення органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні матеріалів про адміністративні правопорушення та затвердженого наказом Державного казначейства України від 24 липня 2009 р. №303 Порядку складання органами Державного казначейства України протоколів про бюджетні правопорушення.
Про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 164-2 (порушення законодавства з фінансових питань), 164-12 (порушення законодавства про бюджетну систему України), 164-14 (порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти), уповноважена посадова особа органу ДКРС складає протокол про адміністративне правопорушення за встановленою формою.
Надіслані до органу ДКРС постанова прокурора про порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення та додані до неї матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, розглядаються у десятиденний строк після їх надходження. За результатами розгляду зазначених матеріалів прокурора посадовою особою органу ДКРС складається протокол про адміністративне правопорушення в межах строків, передбачених ст. 38 КПАП. У разі відсутності підстав для складання протоколу орган ДКРС повідомляє про це відповідний орган прокуратури з викладенням мотивів прийняття такого рішення.
Від імені органів ДКРС протоколи мають право складати уповноважені на те посадові особи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів (далі – КРП).
У разі вчинення адміністративного правопорушення кількома особами протокол складається стосовно кожної з таких осіб. У разі вчинення однією особою кількох адміністративних правопорушень протоколи складаються щодо кожного з вчинених правопорушень.
Протокол складається у двох екземплярах, що підписуються посадовою особою, яка склала такий протокол, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Якщо притягнена до відповідальності особа відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис.
Один екземпляр протоколу залишається в органі ДКРС, другий під розписку вручається особі, що притягується до адміністративної відповідальності. При складанні протоколу особі, що притягується до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права, передбачені ст. 268 КПАП та ст. 63 Конституції України, про що робиться відмітка у протоколі. Бланк протоколу заповнюється розбірливим почерком кульковою ручкою синього, фіолетового або чорного кольору чи друкарським способом. Підчистки та помарки не допускаються. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк. Внесення до протоколу додаткових записів після його підписання не допускається. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення та зауваження додаються до протоколу, про що до нього вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення та/або зауваження.
Належним чином оформлені протокол та інші матеріали справи надсилаються органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, протягом трьох календарних днів з дня підписання (відмови від підписання) протоколу та його реєстрації.
Справи про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164-2 КПАП), порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6 КПАП) розглядають та накладають адміністративні стягнення від імені органу ДКРС голова ГоловКРУ та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (ст. 234-1 КПАП).
Орган (посадова особа) ДКРС, уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, повідомляє особу, що притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду порушеної стосовно неї справи про адміністративне правопорушення.
За результатами розгляду справи виноситься одна з таких постанов:
а) постанова про накладення адміністративного стягнення;
б) постанова про закриття справи.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою органу ДКРС, яка розглянула справу.