Посадова особа, яка розглядає справу, закриває провадження у справі про адміністративне правопорушення, якщо встановить наявність таких обставин:
а) відсутність події та складу адміністративного правопорушення;
б) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
в) неосудність особи, якою вчинено протиправну дію чи бездіяльність;
г) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
ґ) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
д) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
е) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КПАП;
є) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фактом кримінальної справи;
ж) смерть особи, стосовно якої було розпочато провадження у справі.
За вчинення адміністративного правопорушення уповноважена посадова особа органу ДКРС має право накладати стягнення у вигляді штрафу в межах, передбачених статтями 164-2 і 166-6 КПАП.
Розглядаючи справу, уповноважена посадова особа органу ДКРС може прийняти рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. Таке рішення детально мотивується в постанові по справі про адміністративне правопорушення. Приймаючи таке рішення, уповноважена посадова особа органу ДКРС повинна всебічно і об'єктивно розглянути справу, з'ясувати, чи можна вважати правопорушення малозначним. Відповідно до ч. 2 ст. 284 КПАП при оголошенні усного зауваження (ст. 22 КПАП) виноситься постанова про закриття справи.
Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства чи дізнання.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі із зазначенням дати відправлення.
Виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Штраф, накладений за порушення законодавства з фінансових питань (ст. 164-2 КПАП), порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166-6 КПАП), вноситься особою, притягнутою до адміністративної відповідальності, в установу банку України не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Справи про порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 164-12 КПАП), порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (ст. 164-14 КПАП) розглядаються судом.
Справа про адміністративне правопорушення – порушення законодавства про бюджетну систему України чи порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що передається до суду, повинна містити такі документи або їх копії, завірені підписом посадової особи та печаткою органу ДКРС:
а) протокол про адміністративне правопорушення;
б) акт ревізії (перевірки) або витяг з нього з додатками, на які є посилання в акті, включаючи копії розпорядчих чи господарських документів, які містять ознаки адміністративного правопорушення та/або підтверджують його вчинення; постанову прокурора про порушення провадження про адміністративне правопорушення та матеріали до неї;
в) заперечення посадових осіб підприємства, установи, організації, які ревізувались, та інших осіб щодо обставин порушення (якщо такі подані) і висновки на ці заперечення посадових осіб органів ДКРС;
г) пояснення посадової особи, стосовно якої складено протокол (якщо воно подане не на бланку протоколу);
ґ) довідку про розмір заробітної плати, документи щодо обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (довідка про склад сім'ї, наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо, якщо такі були надані особою, що притягується до адміністративної відповідальності);
д) опис документів.
Справа про адміністративне правопорушення передається до суду за місцем вчинення правопорушення рекомендованим поштовим відправленням або нарочним у строк не пізніше трьох робочих днів після реєстрації протоколу в журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 164-12 і 164-14 КПАП та результатів їх розгляду.
У випадку незгоди з рішенням суду, винесеним по справі про адміністративне правопорушення – порушення законодавства про бюджетну систему України чи порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідний орган ДКРС ініціює опротестування такого рішення перед органами прокуратури.
7. Кримінальна відповідальність за порушення бюджетного законодавства передбачена ст. 210 і 211 Кримінального кодексу України (далі – КК) в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» від 8 липня 2010 р. №2457-УІ.
Статтею 210 КК передбачена відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням. Частина 1 ст. 210 КК містить ознаки двох самостійних складів злочинів.
Перший склад – нецільове використання бюджетних коштів службовою особою.
Об’єктивні ознаки цього злочину співпадають з ознаками аналогічного бюджетного правопорушення, яке передбачене ст. 119 Кодексу (див. відповідний коментар). Це витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають:
– бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
– напрямам використання бюджетних коштів, визначених у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
– бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Другий склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 210 КК, – це здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України. Об’єктивні ознаки цього складу злочину співпадають з ознаками аналогічного бюджетного правопорушення, яке передбачене п. 29 ч. 1 ст. 116 Кодексу (див. відповідний коментар).
Єдина відміна об’єктивних ознак складів бюджетних правопорушень (ст. 119 та п. 29 ст. 116 Кодексу) та складів відповідних злочинів – це розмір бюджетних коштів, які використовуються всупереч цільовому призначенню чи без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням. Злочинними ці дії вважаються якщо їх предметом були бюджетні кошти у великих розмірах. Згідно з приміткою 2 до ст. 210 КК великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.