Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах Державної контрольно-ревізійної служби затверджений Наказом ГоловКРУ від 28 жовтня 2008 р. №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2008 р. за №1242/15933).
Відповідно до даного Положення до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені в органах ДКРС, належать:
- постанови у справах про адміністративне правопорушення, прийняті з порушенням законодавства;
- вимоги про усунення порушень, які надсилаються за результатами ревізій;
- зупинення операцій з бюджетними коштами;
- призупинення бюджетних асигнувань;
- неналежний розгляд попередньої скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС та деякі інші.
Органи ДКРС під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС перевіряють законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб і приймають одне з рішень щодо:
а) залишення рішення, яке оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;
б) скасування рішення, яке оскаржується, з одночасним винесенням нового рішення або без нього та притягненням винних осіб до відповідальності;
в) внесення до рішення змін у частині, що не відповідає законодавству;
г) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу ДКРС, проведення службового розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності;
ґ) скасування повністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням законодавства.
Рішення (вимога), що підлягає скасуванню, а також акти ревізій, проведених з порушенням законодавства, скасовуються повністю або у відповідній частині наказом керівника органу ДКРС, який проводить розгляд скарги, або за дорученням вищого рівня органу ДКРС.
При розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення особа, яка її розглядає, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
а) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;
б) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
в) скасовує постанову і закриває справу;
г) зменшує розмір штрафу в межах, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення в межах компетенції.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Рішення за скаргою на постанову щодо адміністративного правопорушення може бути опротестоване прокурором або оскаржене до суду у встановленому законодавством порядку.
У відповіді на скаргу щодо рішення органу ДКРС, дій чи бездіяльності посадових осіб органу ДКРС зазначаються:
- порядок розгляду скарги органом ДКРС (чи проводилося службове розслідування, повторна або додаткова перевірка, аналіз ревізійних матеріалів; чи одержувалися пояснення від осіб, дії чи бездіяльність яких оскаржується; чи брав участь і яку саме в розгляді скарги заявник тощо);
- відповіді на всі питання, порушені у скарзі;
- рішення, які прийнято за результатами розгляду скарги (кого і коли інформовано, кому надіслано обов'язкові вимоги, куди передано матеріали ревізії чи службового розслідування; чи накладалися дисциплінарні стягнення, ким і стосовно кого тощо).
Копія рішення щодо скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої його винесено.
Подання скарги на рішення або дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС не припиняє рішення або оскаржуваної дії (бездіяльності).
Скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу ДКРС або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
У разі відкликання скарги за письмовою заявою особи, яка її подала, орган ДКРС, що розглядає скаргу, припиняє її розгляд з повідомленням про це заявника.
5. У відповідності до ч. 1 ст. 124 Кодексу рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено також в суді.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КПАП компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
У більшості випадків суб’єктами, стосовно яких застосовуються заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, є суб'єкти владних повноважень. Учасники бюджетного процесу, які мають право на застосування заходів впливу, є також суб'єктами владних повноважень.
Тому оскарження в суді рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства є, по суті, спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління і мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС.
У випадках, коли заходи впливу з порушення бюджетного законодавства застосовані до установи, підприємства, організації, які не є суб’єктами владних повноважень, оскарження в суді рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства здійснюється в порядку адміністративного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 КПАП.
6. Такий захід впливу, як зупинення дії рішення про місцевий бюджет, застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене п. 7 ч. 1 ст. 116 Кодексу, у порядку, встановленому ст. 122 Кодексу, тобто виключно за рішенням суду. Тому такі рішення можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом для апеляційного та касаційного провадження (див. розділ IV Кодексу України про адміністративне судочинство).
7. Оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164-12 КПАП (див. п. 6 коментаря до ст. 121 Кодексу) здійснюється в порядку, визначеному ст. 287-297 КПАП.
8. Вироки суду за результатами розгляду кримінальних справ щодо злочинів у сфері бюджетних відносин (див. п. 7 коментаря до ст. 121 Кодексу) можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному суді у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пункту 2 частини другої статті 60 та пунктів 3 і 5 частини другої статті 61, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.
Пункт 3 частини другої статті 60 цього Кодексу діє до 1 січня 2013 року.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Бюджетний кодекс України ( 2542-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37-38, ст. 189 із наступними змінами).
3. Установити, що положення частини четвертої статті 17 цього Кодексу не застосовуються при наданні державних гарантій за кредитами (позиками) Державної служби автомобільних доріг України та суб'єктів господарювання, що забезпечують реалізацію заходів, пов'язаних з організацією та проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні.
4. Установити, що у разі перевищення граничної величини, визначеної абзацом першим частини третьої статті 18 цього Кодексу, станом на 1 січня 2011 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада зобов'язані вжити заходів для приведення обсягу відповідного боргу у відповідність із положеннями цього Кодексу протягом трьох наступних бюджетних періодів.