3. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.
4. До апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.
5. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
(У редакції Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VІ, зміни, внесені Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VІ щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ — 1 листопада 2010 року)
1. Чинним ЦПК досить детально регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Апеляційна скарга обов’язково повинна містити всі передбачені цією статтею реквізити.
До апеляційної скарги, яка не оформлена до вимог, встановлених цією статтею, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції (через постановлення відповідної ухвали суддею-доповідачем по справі) застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, тобто апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення недоліків, а у разі невиправлення недоліків у встановлений строк, апеляційна скарга повертається. Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена у касаційному порядку як така, що перешкоджає подальшому провадженню по справі відповідно до ст. 324 ЦПК.
2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга. Слід мати на увазі, що скарга подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається скарга, завжди буде відповідний апеляційний суд. В апеляційній скарзі часто зазначають, що вона подається через Такий-то місцевий суд.
2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження. Необхідно зазначати повне ім’я (найменування) особи, яка подає апеляційну скаргу, її повну адресу та процесуальний статус. Наприклад: «Особа, яка подає апеляційну скаргу, — відповідач Кравчук Володимир Миколайович. Адреса: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 12, тел. (0322) 742053». Часто особу, яка подає скаргу, називають апелянтом. Однак такий термін не передбачено законом, тому його бажано уникати.
3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається процесуальний статус цих осіб у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі.
На нашу думку, якщо окрім сторін та третіх осіб у справі беруть участь їх представники, то їх необхідно зазначати окремо, оскільки вони є особами, які беруть участь у справі, і мають самостійний правовий статус.
У разі якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відповідача, процесуального правонаступництва, припинення повноважень представника), то в апеляційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін.
4) рішення або ухвала суду першої інстанції, що оскаржується.
5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).
Ця частина апеляційної скарги має найбільш важливе значення, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунтованості оскарженого ним судового рішення.
Обґрунтовуючи, в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначати, яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирішення спору.