Выбрать главу

Стаття 384. Подання скарги

1. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

2. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

3. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

1. Коментована стаття закріплює підвідомчість справ щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності державного виконавця — така скарга може бути подана до суду як безпосередньо, так і після попереднього їх оскарження до начальника відповідного відділу ДВС.

2. ЦПК України 2004 р. відмовився від існуючої раніше родової підсудності розглядуваної категорії справ, визначивши, що усі такі справи вирішуються по першій інстанції тільки місцевими судами. Тому скарга у виконавчому провадженні подається до суду, який видав виконавчий документ. А таким судом, відповідно до ст. 368 ЦПК України, є місцевий суд, який розглянув справу і який вирішує всі питання, пов’язані із зверненням судового рішення до виконання.

3. ЦПК України не встановлює жодних вимог щодо змісту та форми такої скарги. Разом з тим, відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» такі скарги мають відповідати вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, тобто відповідати ст. 119 — 120 ЦПК України та містити відомості, перелічені в пунктах 3 — 5 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 120 ЦПК України заявник повинен додати до скарги її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості осіб, дії яких оскаржуються.

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб ДВС, до скарг учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст. 3 — щодо права на звернення до суду за захистом; ст. 26, 27 та гл. 4 розділу I ЦПК — щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов’язків; ст. 74 та 76 — про судові виклики та повідомлення; гл. 4 розділу III ЦПК — про судовий розгляд; гл. 1 та 2 розділу V — щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції.

4. Про подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС суд повідомляє відповідний відділ ДВС не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Процедура такого повідомлення ЦПК не передбачена, тому обов’язком суду буде лише дотримання встановленого законом строку такого повідомлення.

Стаття 385. Строки для звернення із скаргою

1. Скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

1. Коментована стаття імперативно встановлює два строки для звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС. Скаргу може бути подано до суду:

1) у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

2) у 3-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Разом з тим, якщо законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 385 ЦПК України.