6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
1. Коментована стаття передбачає дії суду після отримання клопотання про визнання рішення іноземного суду. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після спливу вищезазначеного строку суд, незалежно від того, чи подала заінтересована особа заперечення, чи ні, визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що постановляє ухвалу і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше, ніж за десять днів до його розгляду.
3. За наявності поважних причин і за наявності клопотання про це від заінтересованої особи, суд вправі перенести час розгляду клопотання.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. З метою недопущення тяганини та надмірного затягування розгляду клопотання передбачено положення, що неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
6. За результатами розгляду клопотання та заперечень на нього, якщо такі потупили, суд постановляє ухвалу, якою може або визнати рішення іноземного суду в Україні та залишити заперечення без задоволення, або відмовити у задоволенні клопотання з цього питання.
7. Частина 7 коментованої статті відсилає до ст. 396 ЦПК України щодо підстав для відмови у визнанні в Україні рішення іноземного суду (див. коментар до ст. 396 ЦПК України).
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Коментована стаття передбачає можливість оскарження в порядку та строки, передбачені ЦПК, ухвали про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. В даному випадку (за аналогією із ст. 397 ЦПК України), вважаємо, треба керуватися загальними правилами і строками апеляційного оскарження, незважаючи на те, що ч. 1 ст. 293 ЦПК України серед ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, не передбачає ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Адже ухвала суду в таких справах — це єдиний вид судових рішень, якими може завершуватися розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду і інакшого способу її оскарження не передбачено.
РОЗДІЛ IX. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 402. Порядок відновлення втраченого судового провадження
1. Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі — це самостійна категорія справ, які відрізняються від справ позовного провадження і справ окремого провадження. Цей інститут не є новим для законодавства України, оскільки ЦПК 1963 р. у додатку № 3 «Порядок відновлення втраченого судового або виконавчого провадження» містив процесуально-правовий механізм врегулювання цього питання.