На основі правил Гаазької конвенції з питань цивільного процесу 1954 р. були розроблені та прийняті інші міжнародні конвенції. Серед них можна виділити Гаазьку конвенцію про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р., учасницями якої є Велика Британія, Барбадос, Бельгія, Ботсвана, Греція, Данія, Єгипет, Ізраїль, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, ФРН, Швеція, Японія та інші країни; Гаазьку конвенцію про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня 1970 р., учасницями якої є Велика Британія, Барбадос, Данія, Ізраїль, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сінгапур, США, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція та інші; Гаазьку конвенцію про міжнародний доступ до правосуддя від 25 жовтня 1980 р. (учасниці — Греція, Люксембург, Марокко, Франція, ФРН).
Стаття 416. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги
1. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, — вимогам частин другої — четвертої цієї статті.
2. У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:
1) назва суду, що розглядає справу;
2) за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, — посилання на його положення;
3) найменування справи, що розглядається;
4) прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.
3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.
(Доповнено статтею 416 згідно із Законом України від 21.01.2010р. № 1837-VІ)
1. Коментована стаття встановлює вимоги до форми і змісту судового доручення про надання правової допомоги, з яким звертається суд України до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави відповідно до статті 415 цього Кодексу.
2. Згідно частини першої коментованої статті ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги, з яким звертається суд України до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, має відповідати вимогам відповідного міжнародного договору з цією іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Якщо такого договору не укладено, судове доручення складається за правилами, встановленими частинами другою, третьою і четвертою цієї статті ЦПК.
Так, у разі, якщо немає міжнародного договору з іноземною державою, до суду або іншого компетентного органу якої звертається суд України із судовим дорученням, останнє має містити дані, перелік яких міститься у частині другій коментованої статті. Цей перелік не є вичерпним, оскільки передбачає необхідність включення до нього інших окрім зазначених у частині другій цієї статті даних, у випадках, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.