Поняття суб’єкта господарювання визначено у статті 55 Господарського кодексу України. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами господарювання є:
— господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Цивільного кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
— громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Господарські організації як суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
У коментованому пункті до суб’єктів господарювання відносяться юридичні особи, їх відокремлені підрозділи та фізичні особи — підприємці, які у встановленому пунктом 267.4 статті 267 Кодексу порядку отримують торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
— торговельну діяльність у пунктах продажу товарів;
— діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
— торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
— діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Торгові патенти, які видані згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та можуть діяти до 31 березня 2011 року включно, використовуються з 1 січня 2011 року у порядку, встановленому пунктом 267.6 статті 267 цього Кодексу. Сплата за ці торгові патенти здійснюється у визначені строки (підпункт 267.5.2 пунктом 267.5 статті 267) та порядку (підпункт 267.5.1 пунктом 267.5 статті 267).
В описаному випадку застосовуються вказані норми Податкового кодексу України (хоча торгові патенти й видалися відповідно до Закону про патентування), оскільки Закон про патентування втратив чинність на підставі пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу з моменту набрання ним чинності.
У пункті 2 підрозділу 7 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу законодавець передбачає, що за часткове чи повною мірою недотримання (тобто порушення) порядку використання торгових патентів та строку сплати за них настає відповідальність, встановлена статтею 125 глави 11 розділу II Кодексу.
Підрозділ 8. Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку
1. Встановити, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий — двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:
а) податок на прибуток підприємств;
б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців);
в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;
г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
ґ) плата за користування надрами;
д) збір за спеціальне використання води;
е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого — двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян», у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;