Доволі сумнівним видається також віднесення до галузевих таких принципів, як «диференціація та індивідуалізація виконання покарань», «поєднання покарання з виправним впливом», «участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань», оскільки вони є принципами лише окремих інститутів кримінально-виконавчого законодавства і можуть бути реалізовані в основному при виконанні покарання у виді позбавлення волі.
Названі питання щодо доцільності існуючого формулювання положень коментованої статті ще й дотепер залишаються дискусійними.
11. Разом з тим, хоча до системи принципів кримінально-виконавчого законодавства законодавець і не включив принцип «поваги до прав людини», передбачений численними міжнародно-правовими актами (як у сфері захисту прав людини, так і у сфері поводження із засудженими особами), необхідність його дотримання зумовлюється сучасним орієнтуванням державної політики України у сфері виконання кримінальних покарань на безумовне дотримання прав людини і громадянина. Він також закріплений у Законі України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» як вихідне положення діяльності персоналу цієї служби.
Цей принцип випливає із ч. 3 ст. 63 Конституції України, де сказано, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і установлених вироком суду. Отже, обмеження прав і свобод людини і громадянина можливі лише на підставах, передбачених Конституцією України. У свою чергу, зазначена конституційна норма відповідає гарантіям забезпечення належного механізму захисту прав людини, що знайшли своє відображення в Основних принципах поводження із засудженими, затверджених Резолюцією 45-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р., де, зокрема, принцип поваги до прав людини сформульований так: «За винятком тих обмежень, необхідність яких зумовлена фактом ув’язнення у тюрму, усі, позбавлені волі, користуються правами людини та фундаментальними свободами, викладеними в Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадські, соціальні та культурні права, Міжнародному пакті про громадські та політичні права та Факультативних протоколах до них (Резолюція 2200 А /ХХІ/ Генеральної Асамблеї, Додаток), а також іншими правами, викладеними в інших пактах ООН».
Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби
1. Виправлення засудженого — процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право- слухняної поведінки.
2. Ресоціалізація — свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.
1. У статті, що коментується, вперше на законодавчому рівні дається визначення поняття «виправлення засуджених», реалізується відповідна мета кримінально-виконавчого законодавства (ч. 1 ст. 1 КВК). Виправлення засудженого розглядається як процес позитивних змін, що відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої поведінки, поваги до традицій людського співіснування. Поняття «виправлення» є ключовим для застосування багатьох норм КВК України, зокрема для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 82 КК, ст. 67 КВК), для визначення ступеня виправлення засуджених (ч. 2 ст. 65, ч. 2 ст. 123 КВК). Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні наслідки, прищепити повагу до закону, людини і суспільства.