Останній обов’язок для засуджених має певні особливості. Так, ст. 18 Закону України від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» (в редакції Закону України від 4 квітня 2006 р. № 3597-ІУ) встановлює, що в мирний час від призову на строкову військову службу звільняються громадяни, які були засуджені за вчинення злочину до позбавлення або обмеження волі, арешту чи виправних робіт, у тому числі зі звільненням від відбування покарання.
3. Крім конституційних основні обов’язки засуджених додатково закріплені ще й у ст. 9 КВК України. Це ті обов’язки, виконання яких повинно сприяти закріпленню у засуджених навичок правомірної поведінки, забезпеченню правопорядку під час відбування покарання, створювати необхідні умови для діяльності органів та установ виконання покарань.
Зокрема, засуджені зобов’язані виконувати й інші, встановлені законодавством обов’язки громадян. Наприклад, виконувати прийняті на себе зобов’язання за цивільно-правовими угодами, виховувати дітей, піклуватися про своїх непрацездатних батьків тощо. Засуджені не повинні посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
4. На засуджених покладається обов’язок виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, оскільки без цього неможливо у повному обсязі, точно і в строк виконати покарання та досягти його цілей. Вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань повинні бути дійсно законними, тобто заснованими на нормах Кримінально-виконавчого кодексу України чи інших нормативно-правових актах, які регулюють процес виконання того чи іншого виду покарань, і мають стосуватися виконання покарання. Ці вимоги повинні бути доведені до засуджених у рамках здійснення права засуджених на отримання інформації про свої права і обов’язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання (ч. 1 ст. 8 КВК). Якщо вимоги, розпорядження, вказівки чи накази органів і установ виконання покарань не стосуються виконання і відбування покарання, засуджені мають право їх не виконувати.
5. Засуджені, як і інші громадяни, повинні дотримувати загальноприйнятих в суспільстві правил поведінки і правил співіснування членів суспільства, не порушувати етичні, культурні та моральні норми. У ч. 1 ст. 9 КВК України з цього приводу закріплюється додатковий обов’язок засуджених ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених. Виконання цього обов’язку засуджених у місцях позбавлення волі забезпечується постійним наглядом за ними, неухильним виконанням вимог режиму, порядку і умов виконання покарань, широким колом заходів виховного характеру.
Засуджені повинні звертатися до працівників установ виконання покарань на «ви», називати їх по імені та по батькові або «громадянин», «громадянка» і далі за званням чи займаною посадою. Працівники установ виконання покарань повинні звертатися до засуджених на «ви» і називати їх «засуджений», «засуджена», «громадянин», «громадянка» та прізвище. У виховних колоніях працівники можуть звертатися до засуджених на «ти», а також словами «вихованець», «вихованка» та називати їх по імені (п. 28 ПВР УВП).
6. Обов’язок з’являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань стосується теж всіх категорій засуджених, але, можливо, більшою мірою — засуджених до покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, для яких явка до відповідної посадової особи є формою і контролю, і проведення виховної роботи. Так, наприклад, засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, чи громадських робіт повинні з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції (ч. 1 ст. 34 КВК), а засуджені до громадських і виправних робіт крім цього повинні також періодично з’являтися на реєстрацію до інспекції (ч. 1 ст. 37, ч. 6 ст. 41 КВК). Працівники відповідних підрозділів інспекції ведуть облік таких категорій засуджених; роз’яснюють їм порядок та умови відбування покарання; здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання ними і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом за місцем їх роботи; проводять індивідуальні профілактичні бесіди та іншу виховну роботу, контролюють поведінку таких засуджених.
У разі якщо засуджений не з’являється на виклики до органів і установ виконання покарань і не повідомляє причини неявки, він може бути підданий приводу. Привід здійснюють органи внутрішніх справ.