— за тяжкістю злочинів (відповідно до вимог ст. 12 КК України злочини, за які санкцією статті Особливої частини КК передбачено покарання у виді позбавлення волі до двох років або інше, більш м’яке покарання, до якого належить і обмеження волі, відносять до злочинів невеликої тяжкості, а від двох років і більше — відповідно середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі);
— за ступенем ізоляції засудженого від суспільства (відповідно до нормативно-правових актів ДДУПВП, зокрема ПВР УВП, виправні колонії, виправні центри та виховні колонії будуються за типовими проектами, з особливостями, зумовленими типом кримінально-виконавчої установи);
— за суб’єктом відбування покарання (дорослі засуджені, неповнолітні, жінки, особи, засуджені до довічного позбавлення волі).
Інші відмінні ознаки між установами виконання покарань закритого й відкритого типів зазначені в коментарях до норм глави 13 КВК України «Виконання покарання у виді обмеження волі», розділу III «Виконання покарання у виді позбавлення волі» та розділу IV «Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі».
За рівнем безпеки тримання засуджених установи виконання покарань поділяються на виправні колонії мінімального, середнього та максимального рівнів. В основі такого поділу лежать й інші типологічні ознаки — тяжкість вчиненого злочину, форма вини, множинність злочинів тощо, — про які йтиметься у коментарях до статей 18, 138—140 цього Кодексу.
18. Особливості виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними та загальними умовами тримання зазначені у статтях 18 та 138 цього Кодексу.
19. Правова природа арештних домів викладена у ст. 15 цього Кодексу. Особливості обладнання цих установ виконання покарань зазначені у відомчих нормативних актах ДДУПВП, зокрема у розділі II ПВР УВП.
Центральний орган державної виконавчої влади з питань виконання покарань, його територіальні органи управління та установи виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, що створені для забезпечення виконання завдань ДКВС України, є юридичними особами (статті 80—81 Цивільного кодексу (далі — ЦК) України), мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.
20. У частині 6 ст. 11 даного Кодексу визначені й інші органи виконання кримінальних покарань, перелік яких є теж вичерпний, а саме: Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон. Ряд науковців не відносять ці суб’єкти до органів і установ виконання покарань, хоча логіка побудови КВК України, зміст їх діяльності та інші типологічні ознаки дають право віднести зазначені державні органи до суб’єктів кримінально-виконавчих відносин. Зокрема, глава 3 цього Кодексу, яка є субінститутом інституту «Загальних положень» КВК, має назву «Органи і установи виконання покарань», а тому й інші державні органи, про які йдеться у ч. 6 цієї статті Кодексу, відносять до органів і установ виконання покарань.
Виконуючи передбачені Кримінальним кодексом України основні й додаткові покарання та реалізуючи при цьому різноманітні форми кримінальної відповідальності, що передбачені законом, органи і установи виконання покарань діють як специфічна система, тобто як множинність елементів, які перебувають у відносинах і зв’язках між собою та утворюють певну єдність і цілісність у сфері виконання кримінальних покарань.
21. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється на основі ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади, їх службові та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, як у зв’язку з цим зазначено у п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання має бути визначене у вироку так, щоб під час його виконання не виникло жодних сумнівів стосовно його виду і розміру.
Стаття 12. Державна виконавча служба
Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу і конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.
1. Особливим органом виконання покарань виступає Державна виконавча служба (далі — ДВС) України, оскільки є суб’єктом не тільки кримінально-виконавчих, але й інших правових відносин, що виникають у зв’язку з примусовим виконанням різноманітних рішень судів: вироків, постанов, ухвал (статті 402—404 КПК).