2. Правовою основою для діяльності ДВС України виступає Конституція України, інші нормативно-правові акти з питань виконання кримінальних покарань і спеціальні закони, що регламентують правовий статус даного державного органу та процедуру виконавчого провадження з реалізації рішень судів.
3. Структурно ДВС України складається з:
— Департаменту державної виконавчої служби;
— Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя;
— Державної виконавчої служби у районах, містах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Державна виконавча служба України та її територіальні органи є органом державної виконавчої влади, який функціонує у складі Міністерства юстиції (далі — Мін’юст) України та його територіальних формувань.
4. Виконання рішень, перелік яких встановлено у даній статті, покладається на державних виконавців, які є представниками державної влади й діють у порядку, передбаченому законом.
5. За наявності обставин, що ускладнюють виконання зведеного виконавчого провадження, при органах ДВС України можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Мін’юстом України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів ДВС.
6. Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють структурні підрозділи Департаменту державної виконавчої служби та управлінь (відділів) юстиції адміністративно-територіальних одиниць.
7. Порядок виконання кримінальних покарань у виді штрафу (ст. 53 КК) та конфіскації майна (ст. 59 КК) визначений у розділі II цього Кодексу (відповідно статті 26—28 та статті 48—49).
Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція
1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.
2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
1. Кримінально-виконавча інспекція (далі — КВІ) — це один з органів державної виконавчої влади, на який, відповідно до чинного законодавства України, покладено діяльність з виконання кримінальних покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК), громадських (ст. 56 КК) і виправних (ст. 57 КК) робіт. Крім цього, №I здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75—79 КК), а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК).
Порядок зазначених видів звільнення засуджених від відбування покарання встановлений статтями 4071, 4081, 4082, 4083 КПК України.
2. Діяльність — це праця, дії людей у якій-небудь галузі, робота, функціонування якоїсь організації, установи тощо.
Кримінально-виконавча інспекція створюється та функціонує у складі ДКВС. До її складу входять: 1) управління №I ДДУПВП (як центральний підрозділ Центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань); 2) відділи (відділення, групи) КВІ управлінь (відділів) ДДУПВП в областях, містах Києві та Севастополі; 3) міські, міжрайонні та районні відділи (відділення) КВГ
Положення про КВІ розробляється та затверджується Центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Чисельність персоналу КВІ визначається та встановлюється ДДУПВП згідно з чинним законодавством України, але не більше 5% кількості осіб, які перебувають на обліку кримінально-виконавчих інспекцій. Зокрема, за офіційними даними, станом на 1 січня 2007 р. в Україні функціонувало 703 підрозділи КВІ зі штатною чисельністю персоналу 2232 працівника. На обліку цих органів виконання покарань перебувало 160078 засуджених, з яких 8 тисяч — неповнолітні особи. Середнє навантаження на одного працівника КВІ становило понад 70 засуджених.
3. Згідно з чинним законодавством України та судовою практикою, що склалася з цих питань, суди не вправі встановлювати у своїх рішеннях періодичність і дати проведення реєстрації засуджених в органах виконання покарань, оскільки вирішення зазначеного завдання віднесено до виключної компетенції КВК.