максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
1. Виправні колонії належать до кримінально-виконавчих установ виконання покарань закритого типу (ч. 3 ст. 11 КВК) і є структурним елементом ДКВС України.
Виправні колонії виконують два види кримінальних покарань: позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) та довічне позбавлення волі (ст. 64 КК).
2. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
Ізоляція засудженого від суспільства здійснюється у спеціально обладнаній для цього установі виконання покарань закритого типу, яка унеможливлює вільний вихід особи за її межі та вводить ряд інших, передбачених законом правообмежень (розділ II ПВР УВП). У виправних колоніях встановлюється визначений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання (режим), який і забезпечує ізоляцію засуджених.
Поняття режиму у колоніях та його основні вимоги зазначені у ст. 102 КВК України.
3. Позбавлення волі на певний строк може застосовуватися лише тоді, коли воно вказано у санкції норми Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також коли суд дійде висновку про незастосування довічного позбавлення волі (ст. 64 КК).
4. Довічне позбавлення волі — це найсуворіший з усіх видів основних покарань, який полягає у довічній ізоляції засудженого від суспільства у кримінально-виконавчих установах закритого типу максимального рівня безпеки.
Особливості обладнання таких установ виконання покарань визначені у п. 8 ПВР УВП та розділі IV цих Правил (пункти 23—25).
Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.
5. Виправні колонії мають статус юридичних осіб (ст. 80 ЦК), гербову печатку та штамп (п. 6 ПВР УВП).
6. Виправні колонії поділяються на:
— мінімального рівня безпеки (ст. 138 КВК);
— середнього рівня безпеки (ст. 139 КВК);
— максимального рівня безпеки (ст. 140 КВК).
У свою чергу, виправні колонії мінімального рівня безпеки є двох видів: з полегшеними та загальними умовами тримання. Особливості обладнання таких установ виконання покарань зазначені в пунктах 9 та 17 ПВР УВП.
7. Вид виправної колонії визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань (ст. 86 КВК) на підставі спеціально затверджених інструкцій і положень. Це здійснюють спеціально створені при територіальних управліннях ДДУПВП Регіональні комісії та Апеляційна комісія Центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
8. Здійснення визначення виду виправної колонії, де повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі, ґрунтується на класифікації цих осіб, тобто розподілу їх на відносно однорідні категорії за певними ознаками для створення найбільш ефективних умов для досягнення цілей покарання.
У частині 2 цієї статті КВК України визначено загальні категорії засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях того чи іншого рівня безпеки. Більш конкретно ці категорії осіб визначені у нормативно-правових актах ДДУПВП і міжнародних правових джерелах, ратифікованих Україною.
9. Уперше засудженими до позбавлення волі є особи, які:
— раніше не засуджувалися до позбавлення волі або засуджувалися до інших, більш м’яких покарань;