На даний час особливості статусу Київської міської ради визначає ЗУ "Про столицю України - місто-герой Київ". Спеціальний закон, що визначив би особливості статусу м. Севастополь, поки що відсутній (він кілька разів ухвалювався Верховною Радою України, проте Президент України використовував щодо нього право вето)[78]. Спроба врахувати особливості статусу міст Києва та Севастополя, а також їх міських рад, зроблена у ст. 9 ЗКУ.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються міськими радами, у т. ч. міст Києва та Севастополя, виключно на їх пленарних засіданнях.
До пункту "а". Положення п. "а" коментованої статті передбачають, що Київська та Севастопольська міські ради уповноважені розпоряджатися землями територіальної громади міста. На сьогодні дане положення залишається декларативним, оскільки за відсутності розмежування земель державної власності (на землі державної та комунальної власності) в Україні поки що не існує земель територіальних громад як таких (див. п. п. 10-12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ та коментар до них).
До розмежування земель державної та комунальної власності міські ради розпоряджаються більшістю земель в межах міст, що перебувають у державній власності (див. п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ). Для Києва характерна специфічна проблема відсутності визначеності меж міста[79].
Слід наголосити, що розпорядження міськими радами землями повинно відбуватися "лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" (ч. 2 ст. 19 Конституції України), а саме, шляхом передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб (п. "б" ст. 9 ЗКУ), надання земельних ділянок у користування із (п. "в" ст. 9 ЗКУ), вилучення земельних ділянок комунальної власності із користування (п. "г" ст. 9 ЗКУ), зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, не пов'язаних із їх вилученням та передачею у власність або наданням в користування (див. ст. 20 ЗКУ та коментар до неї).
До пункту "б". Київська та Севастопольська міські ради уповноважені передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Як вже зазначалося, до розмежування земель державної та комунальної власності це повноваження поширюється на певні державні землі в межах міст (п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб визначається главами 19-21 ЗКУ (див. також коментар до статей, вміщених до названих глав).
До пункту "в". Київська та Севастопольська міські ради уповноважені надавати земельні ділянки комунальної власності у користування. Як вже було сказано вище, до розмежування земель державної та комунальної власності це повноваження поширюється на частину державних земель в межах міст (п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
Порядок надання земельних ділянок у користування визначається ст. 123 ЗКУ (див. коментар).
До пункту "г". Київська та Севастопольська міські ради уповноважені здійснювати "вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності". До розмежування земель державної та комунальної власності це повноваження поширюється на певні державні землі в межах міст (п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
Порядок вилучення земельних ділянок із користування визначається ст.ст. 150, 151 ЗКУ.
До пункту "ґ". Коментований пункт надає Київській та Севастопольській міським радам право викупу земельних ділянок для суспільних потреб міст. Підстави та порядок викупу земельних ділянок для суспільних потреб визначаються ст. 146 ЗКУ (див. коментар).
До пункту "д". Київська та Севастопольська міські ради мають право припиняти право користування земельними ділянками у випадках, передбачених ЗКУ. Такими випадками є
(1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. "а" ст. 141 ЗКУ),
(2) вилучення земельних ділянок (п. "ґ" ст. 9, п. "б" ст. 141 ЗКУ), (3) припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства: способами, які суперечать екологічним вимогам (п. "г" ст. 141 ЗКУ), не за цільовим призначенням (п. "г" ст. 141 ЗКУ), за умови систематичної несплати земельного податку або орендної плати (п. "д" ст. 141 ЗКУ).
Процедура припинення права користування визначається: при добровільній відмові від права користування земельною ділянкою - ст. 142 ЗКУ, при вилученні земельних ділянок - ст.ст. 150, 151 ЗКУ, при припиненні права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства - ст. 144 ЗКУ.