Поет починає читати, решта бійців підхоплює і продовжує по кілька рядків.
Поет
— Війна — відображення миру в кривому дзеркалі. Якщо дивитися довго — спочатку смішно, Потім — боляче, а далі — дивно і страшно…
Велес
— Довго і гучно страшно, і все страшніше, Бо вже ніколи й нікуди війна не щезне.
Слон
— А від кожного пострілу із гармати Тільки більше та більше дзеркальних друзок,
Лавр
— І ці сотні тисяч дрібних уламків Потрапляють в серця тих, хто там воює З непомітним нікому вже холодком .
Тесей
— І бійці лишаються далі жити, Викладати кригою слово «вічність».
Стрілка
— А вночі, прокидаючись у нестямі, Оглядаються, де ж ти, названа сестро, Чи несеш своє рятівне кохання…
КІНЕЦЬ П`ЄСИ.