І чого не робила.
Відкладала на потім, нехтувала, відверталася,
Вважала, що якось воно та буде, аби не війна.
А воно – війна…
Я тут поруч від твого бою,
Навпростець їзди – півгодини,
Але це довоєнна карта,
А тепер ти став недосяжний.
Блокпости на всіх перехрестях,
Тому подорожую.
Слов'янськ, Семенівка, Ніколаєвка —
Тут вночі стогнуть поранені будинки
І мовчать вбиті,
Та на їхніх подвір'ях вже грають діти
І не у війну.
А більше я ще не скажу нічого,
Бо ні, — я не телебачення,
Повірте, не телебачення,
Вже назавжди — не телебачення,
І в мене навіть немає зв'язку,
А він – є.
22 серпня 2014 року
***
Right now
I'll write
Just with words,
And you say them aloud.
This is the only thing I can do
As only the word can rise to the sky
And fly to Ilovaysk,
Protect from mortars, Grad missile launchers, tornados,
Hate, treachery, despair
My adopted son and his brothers-in-arms
Who today, right these minutes
Came out of hell into another hell.
This is why a so many words are badly needed
Of kindness and love
To cover all the battalions
With an impenetrable umbrella,
An armored dome,
Mom's hands.
29 August 2014
***
Прямо зараз
Буду писати
Просто словами,
А ви вимовляйте їх вголос.
Це єдине, що можу робити.
Бо тільки слово може злетіти в небо
І полетіти до Іловайська,
Захистити від мінометів, градів, смерчів,
Ненависті, зради, розпачу
Мого названого сина та його побратимів,
Що сьогодні, у ці хвилини
Вийшли з пекла у інше пекло.
Тому конче потрібно дуже багато слів
Добра і любові,
Щоб вони прикрили всі батальйони
Непроникною парасолькою,
Броньованим куполом,
Маминими долонями.
29 серпня 2014 року
To Lavr, Valeriy Larenov,
a soldier of "Donbas" Battalion
Tonight, I am sitting on the window sill,
My eyes aching from flares of red-blood color.
The blood of battalions executed by firing squads are on you,
The TV tower, my Tower of Babel.
He who came out of hell holds a weapon in his hands,
He goes past sunflowers, there are millions around,
And it's quiet amid them but you don't know where to go farther
For there are red lakes next to Chervonopilske, and black Sun.
Sunflower heads are now drooping
Under the weight of thoughts in black strong shell.
For too long, fatally long they obeyed the Sun,
They turned only following him, they obeyed their destiny.
You are right, the enemies are everywhere, it turned out;
Those who are just inside break your chest into smithereens;
Those who are listening whether some will complain
Keep the radars on the horizon.
I am leading you out of this perilous place
Along the bright path left by the Moon on the water,
Along the clairvoyant's words,
The dotted line on the map,
The little star in the sky.
You won't be able to get lost again:
You shouldn't.
31 August 2014
Лавру, Валерію Лавренову,
бійцю батальйону «Донбас»
Цієї ночі сиджу на підвіконні,
Очі ріжуть вогники криваво-червоні,
Це на тобі кров розстріляних батальйонів –
Телевежа сирецька, башта моя Вавілонська,
Той, хто вийшов із пекла, тримає зброю в долонях,
Йде повз соняхи, їх навколо мільйони,
І між ними спокійно, а далі куди – невідомо,
Бо червоні озера під Червонопільським і чорне сонце.
Голови соняхів нині схилилися долі
Під вагою думок у чорній міцній шкаралупі
Надто довго, фатально довго були слухняними сонцю,
Повертали тільки за ним, корилися долі.
Ти правий, вороги, з`ясувалося, всюди,
Ті, що просто всередині, розбивають на друзки груди,
Ті, що слухають, чи ніхто жалітись не буде,
Тримають радари на горизонті.
Я виводжу тебе із цього згубного місця
По доріжці світлій в річці від місяця,
По словах ясновидиці,
Пунктиру на карті,
Зіроньці з неба.
Ти не зможеш більше тут загубитися —
Не треба.
31 серпня 2014 року
***
He carried his sub machine gun without a belt,
Clutching it to his chest,
As if it were a first-born.
He breathed in its smell
Of molten metal and a week-long battle.
He went with no way,
Just not to captivity or to heaven.
He ate dry sunflowers' seeds, stuffed in his mouth,
He could not swallow them
As he drank only once from a puddle.
And so three days
To go hiding,
Spend nights on wastehill tops,
Make his way
Between the lines of a poem,
Looking for rhymes,
And they are not there.
And he rescued his weapon
And gave it to a new arrival,
The one whose eyes are still bright
For he had not yet seen
How the fire engine burnt
In which his brothers-in-arms from the reconnaissance company of
"Donbas"
Were leaving Ilovaysk along the green - red - black corridor.