Стеха
(быстро)
I хлопчикiв! Ах, вона триклята баба! Щастя її, що я не знаю тiєї гори.
Голос
А що б ти зробила?
Стеха
Що? Задушила б.
Голос
Куди тобi, погане!
Другой
Ти й за дверi сама боїшся вийти.
Стеха
Хто, я?
В толпе
Та не мiшай же слухать! Не хто ж бiльш, ти!
Стеха
Я боюсь? Хочеш, зараз пiду на гробовище? А коли хочете, так у стару корчму, що на старому шляху.
В толпе
Прудка дуже! За порiг не вийдеш, умреш.
Стеха
Я вмру! Що ставиш?
В толпе
Мої музиканти на всю; а ти?.
Стеха
Пiввiдра слив'янки, три куски сала i паляниця.
В тол пе
Добре! Тiльки щоб, знаєш, слив'янка була з панського льоху.
Стеха
Та вже де не вiзьму, до сього вам дiла нема, а поставлю. Де мiй байбарак? (Надевает верхнєє платье.) Гляди ж, не цурайся слова.
(Кобзарю.) Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу.
(Уходит.)
Кобзарь
Добре.
В толпе
А щоб повiрили, так принеси цеглинку або кахлю з груби, або що хочеш, тiльки з корчми.
Стеха
(за сценою)
Добре, добре.
Голоса
От дiвка голiнна, так так!
Другой
Чуприну їй та уси, тодi хоч у пекло…
Третий
Так подумають, що козак.
Хозяйка
Вже козир-дiвка, не вам рiвня. Отже й пiде:.тодi плати.
Голос
Або слив'янку пий, а салом i паляницею закусуй.
Хозяйка
Побачим, побачим, чия вiзьме. Чого сидiти? Щоб не даром музикам платить, ну лиш потанцюєм лучче. Ану, вдарте, та не по-жидiвський, а по-нашому.
(Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходит танцовать. Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.)
Акт третий
Внутренность развалин корчмьi. Стени без гiотолка и несколько уцелевших стропил. Все занесено снегом и освещено луною. Несколько минут молчания. Вдали сльїшна песня, потом ближе, ближе, й является Стеха, робко припевая: «Ох, сережки!..» Она останавливается у развалившейся печи й с робостию осматривается кругом.
Стеха
Як страшно! Де ж вони? I коней теж не видно; Чи не махнули вони собi? То-то буде добре! За два червiнцi продать своє щастя… (Осматривает следьi.) Нi, опрiч моїх, нiчиїх не видко слiдiв… Що, як вони обманили та другим шляхом?.. От тобi й сотничка! Побiжу мерщiй додому, чи не подiялось чого там. Розкажуть, що я помогла, — тодi усе пропало.
(Поспешно возвращается.) (Навстречу ей Назар несет на руках Галю.)
Стеха.
Се ви? А тут так страшно… Чи не случилось чого?
Назар
(опустив Галю)
Нiчого не бiйсь. А конi тут?
Стеха
Нi, я не бачила.
Назар
Збiгай подивись, i як нема, то бiжи мерщiй у слободу, чи не зустрiнеш на дорозi.
Галя
Стехо! Чому ж ти не йдеш? Бiжи ж скорiш: батюшка прокинеться? Бiжи-бо!
Стеха
Зараз, моя панночко; для вас на край свiту полечу.
(Поспешно выламывает из печи изразец.)
Галя
Що ти робиш?
Стеха
Зараз. Се од вовкiв.
(Быстро удаляется.)
Галя
Ходiм на дорогу: менi тут страшно.
Назар
Не можна, моє серденько: там побачать, а сюди нiхто не ввiйде.
Галя
(грустно)
Ну, роби як знаєш, а я… я все зробила… Боже' На зорi прокинеться батюшка… Ох, Назаре, Назаре! що я наробила!
Назар
Лучче нiчого, не можна було зробить.
Галя
Батюшка мене проклене.
Назар
Себе нехай проклинає… Ти змерзла, моя кришечко? Вiзьми мою кирею.
(Снимает плащ и расстилает по снегу.) Спочинь, моє серденько; поклади свої нiженьки у мою шапку. (Галя садится на плащ. Назар вкладывает ее ноги в свою шапку.) Отак теплiш (целует ее), теплiш, моє серденятко.
Галя
О, мiй голубчику, мiй сокiл ясний! Як менi тепло, як менi весело!.. Тiльки я боюсь: батюшка мiй такий сердитий.
Назар
Не бiйсь, моя пташечко, нiчого, поки я з тобою. Не бiйсь, тiльки люби мене. Я подумав тодi… коли…
Галя
Коли? Що подумав? Може, недобре?
Назар
Не то що недобре, та не тепер згадувать об чiм-небудь недобрiм, коли на серцi така радiсть. А завтра… що завтра зо мною буде? Я вмру, мене задушить моє щастя, моя доля. (Кладет ей на колени свою голову. Галя перебирает его волоси. Назар, подняв голову, с нежностию смотрит ей в очи.) О мої очi, мої карi! Поглядiть на мене, мої зорi яснi! (Немного помолчав.) Серце моє, ти не казала батюшцi, що пiдеш замiж за полковника? Не казала?