— Хахаля собі завела. Мало тобі капітана. Злочинцем вирішила обзавестися.
— Анатолій Іванович, побійтеся Бога. Ми з Валерою кохаємо один одного. Прошу вас: залиште нас у спокої.
— Кохання тобі захотілося, курва. Поки я з тобою зустрічаюся, про інших забудь. Я тобі тут і Бог, і цар, і генеральний секретар. Розумієш?!
— Я не можу ні собі, ні тим більше йому заборонити любити. Почуття — це такий стан людини, який не завжди піддається розуму.
— Не піддається? Так? Щоб ти могла розумом все зрозуміти, я зараз запрошу голодних молодих хлопців. Так сказати, передовиків виробництва. Їх треба чимось заохочувати. Нехай тебе пустять по колу.
Клава дивилася на Ольвача. Незважаючи на спокійний тон, його тонкі губи смикалися, він ніяк не міг загасити недопалок. Цигарка стрибала по попільничці і продовжувала диміти. Капітан що є сили затоптав недопалок. Клава розуміла, що якщо вона скаже хоч слово, капітан не затримається з прийняттям рішення.
— Давайте вирішимо все по-доброму, — тихо промовила вона.
— Якщо по-доброму, то роздягайся.
Зазвичай Ольвач ніколи не наказував їй роздягатися. Все виходило само собою. Нахабства капітану позичати не доводилося. У пориві пристрасті він зривав з неї одяг і робив свою справу, змушуючи приймати зручні пози.
Клава повільно зняла з себе весь одяг. Він довго ретельно розглядав її, як ніби бачив вперше. Потім підійшов до неї, потримався за груди і наказав нагнутися.
Він не соромився у позах. Знущався над нею до повного знесилля. Тільки коли почав задихатися, весь в поту, дозволив їй одягнутися.
Вона довго одягалася. Руки її тремтіли. Вона крадькома час від часу витирала очі.
Заспокоєний капітан знову сів за стіл. Закурив цигарку. Посунув подалі від себе наган.
Дістав з шухляди столу маленький паперовий кульок. Він відкрився. На темну поверхню посипалися цукерки «подушечка».
Ольвач остаточно заспокоївся. Перевернув кульок. Коли він став порожнім, викинув папір в урну. Подушечки невеликою гіркою височіли над поверхнею столу.
Він наказав Клаві зайняти місце на стільці поруч. Відкрив ящик столу і дістав звідти дві склянки, які називали малиновськими, і пляшку горілки. Постукав ножем по сургучу. Коли коричневий шар крихкого сургучу відвалився, тим же ножем відкрив металеву пробку.
Налив по повній.
— Не соромся, бери, — сказав, бачачи, що Клава не доторкнулася до склянки.
— До барака не дійду, — відповіла вона, не піднімаючи очей від столу.
— Не бійся, доведуть і покладуть.
Ольвач взяв склянку, подивився на Клаву, яка продовжувала вивчати порізану поверхню столу. Сунув їй в руки стакан. Сказав:
— Пий! Чи ти все-таки хочеш, щоб я запросив хлопців?! Ти повинна радіти, що на тебе звернув увагу капітан, що не дісталася нарику або ковирялці, доходязі, на зразок твого жениха.
— Анатолій Іванович! Відпустіть мене. Господом Богом прошу. Відпустіть!
— Курва, підстилка зеківська. Поки ти тут, ніякого жениха. Я твій єдиний ёбарь. Зрозуміла?!
Капітан підвівся зі стільця. Підійшов до Клави. Простягнув їй склянку. Голосом, що не терпить заперечення, промовив:
— Сказав: пий!
Клава випила до дна, знаючи, що Рябий не відступиться. Закусила цукеркою.
Ольвач налив собі ще. І випив одним залпом. Вже зовсім пьяним голосом промовив:
— Якщо дізнаюся, що трахаєшься з ним, матку виверну, споганю твоє хайло так, що мати рідна не впізнає.
Клава вже не чула його. Її голова упала на стіл.
Жінки-охоронниці затягли її в барак. Затягли на другий ярус.
Вночі Клава проснулася. Довго лежала нерухомо, вдивляючись в темноту. Потім знайшла лезо безпечної бритви. Вона його ховала від усіх, про всякий випадок. Іноді використовувала, щоб щось відрізати, коли виникала необхідність.
На цей раз вона довго не думала. Злізла з нар. Опустилася прямо на бетонну підлогу. Витягла ліву руку і полоснула по ній лезом.
Кілька хвилин, корчачись від болю, вона спостерігала, як на її голі коліна тече липка кров. Потім втратила свідомість і впала на бетонну підлогу.
За Клавою давно полювала середнього зросту жінка з грубими рисами обличчя і хрипким голосом. Хрипким, можливо, тому, що вона постійно курила, стріляла бички в кого доведеться. Звали її Анька Бадья. Ось ця Анька ув'язалася за Клавою.
Вона її до всіх ревнувала. Стала вмовляти разом спати. Клава посилала її подалі.
Одного разу вночі вона залізла на нари. Клава ногами зіпхнула її з другого ярусу. Та впала. Прямо з постіллю стягнула Клаву вниз. Зав'язалася бійка.