Тоді Клава прямим текстом сказала: якщо не відстане, буде мати справу з капітаном Ольвачем.
Це трохи вгамувало пристрасті Аньки. Але вже без особливого нахабства вона продовжувала стежити за своєю любов'ю. Сьогодні по бараку пронісся слух, що Зоріну притягли несвідому. Ледве запхали на другий ярус нар.
Коли всі поснули, Аня вирішила перевірити, як там почуває себе її любов. Помацала порожню постіль. Клави там не було.
«В туалет пішла» — подумала. Але і там Клави не було. Повернулася до нар і ледве не померла від страху: Клава, як їй здалося, мертва лежала на підлозі.
Баддя зі страху підняла на ноги весь барак. Викликали охорону, а потім надавати допомогу Клаві взялася колишній лікар.
Її насилу повернули до життя. Новина розлетілася по всьому бараку. Стала надбанням керівництва табору.
Вранці Клаву викликали до психіатра. Провели з нею відповідну бесіду. Довго питали, що її довело до того, що вона порізала вени. Вона вважала за краще відмовчуватися.
— В такому разі ми відправимо тебе до психлікарні, — зробив висновок лікар. — Нехай там розбираються. Я на себе відповідальність брати не буду. Сьогодні тебе врятували. А завтра?
Клаву не злякала навіть психлікарня. Вона продовжувала мовчати.
З самого ранку в санчастину прибіг Ольвач. Він довго прискіпливо розпитував, що сталося. Але зустрічатися з хворою відмовився. Коли лікар попросив його зайти, щоб допоміг з'ясувати деякі обставини, втік, пославшись на зайнятість.
Повернувся до себе в кабінет. Дістав пляшку і прямо з горла випорожнив її відразу.
Його охопив мандраж. Якби Клава померла, капітан би мав великі неприємності. Найменше, він би міг позбутися кар'єри і засобів до існування. Тому що з його характером підшукати собі іншу роботу було проблематично.
У гіршому випадку, слідчому нічого не варто було дізнатися, що він знущався над Клавою. Про це знало її оточення. Капітана могли запроторити років на десять у виправний табір.
Там його в кращому випадку могли опустити, в гіршому — відразу б вбили.
Коли капітан проспався, він попросився на прийом до начальника табору.
— Чув, у баб сталася незвичайна подія. Зоріну насилу врятували.
— Так. Всі грішать на тебе. Ти перед цим над нею знущався, потім напоїв до безпам'ятства, — сказав генерал.
— Що було, то було. Від вас у мене немає секретів. Але я думаю, що цим фактом не можна давати розголосу. Дійде до обласного управління, нас повісять за одне місце.
— Ти відповідай за себе, — генерал хотів цим сказати, що Ольвач уже допускав грубі помилки, за які йому не довелося відповідати.
— Сьогодні я, завтра інший може залетіти. Ми не безгрішні.
— Іди! Подумаю. Потім прийму рішення.
«Думай, думай, — повторював про себе Ольвач. — Якщо розгориться скандал, ти теж не залишишся осторонь. Тобі теж дещо нагадають. Ти теж не святий, старий залицяльник».
Скандал із Зоріною зам'яли. Про це говорили тільки пошепки. Ольвач наполіг, щоб Клаву не відправили до психлікарні.
Він кілька разів викликав її до себе і сильно бив. «Вчив», як треба поводитися з офіцерами табору.
02.04.1952 рік
В той день ми працювали на новому об'єкті. Коли я дізнався, що сталося з коханою, довго не знаходив собі місця. Таке не можна прощати. Треба Рябого негайно знищити. Або він буде продовжувати знущатися над Клавою і при нагоді знищить мене. Перед цим продумував десятки варіантів, щоб ні Клава, ні я не постраждали. Але сьогодні терпіння моє лопнуло. Вирішив його прикінчити де-небудь у темному приміщенні.
Що мене можуть відразу ж окільцювати в наручники і накинути ще такий же термін, мене не хвилювало.
Краще я загину, ніж капітан буде знущатися над Клавою. Доведений до відчаю, з самого ранку встановив стеження за капітаном. Миша зголосився мені допомагати.
Рябий зайшов у роздягальню Моториста, де ми ще сиділи всією бригадою. На наших очах обнишпорив все.
Показав на наручний годинник:
— Сидите? Скільки можна сидіти? Солдат спить, служба йде?!
— Наряд ще не отримали, — мирно пояснив йому Черчіль.
— Негайно забирайтесь геть! До бетономішалки ні пройти, ні проїхати! А вони наряду чекають!
Вся бригада вискочила на вулицю. В роздягальні нікого не залишилося, крім Моториста, який без наряду не поспішав на об'єкт.
Ольвача попустило. Як ніяк, зрозуміли його з півслова. Він навіть посміхнувся і продовжив свою ходу по будівництву. Ретельно оглядав високий паркан з колючим дротом. Щоб не було порушено огорожу.