— Моя сестра з дочкою.
До нас підскочив Пашка Косяк:
— Це твоя сестра?
— Моя. Але як можна зараз передати підігрів? На очах у охорони. Бачиш, як вертухаї витріщились на неї.
— Погарячкували ми з підігрівом. Сьогодні передати не вдасться. Покажи їй: нехай до завтра сховає на кладовищі.
Коли сестра порівнялася з нами, Миша крикнув їй:
— На кладовищі.
І показав руками, що їй потрібно зробити. Мабуть, сестра зрозуміла ситуацію і здогадалася, що від неї вимагається.
Жінка повернула на цвинтар і постаралася зникнути з очей охоронців. Але Косяк і Молдаван уважно стежили, де вона ховала підігрів.
— Дай ще потягнути, — попросив я Косяка.
— Канай звідси, — сказав він. — Не до тебе. Як мед, так і ложкою.
Спустився на землю і, ловлячи кайф від затяжки, побрів до бетономішалки, що височіла неподалік…
Після робочого дня, вже в бараку, поцікавився у Молдавана, чим закінчилася історія з горілкою.
— Нема розуму, вважай каліка, — відповів він. — Косяку якщо спаде що в голову, вийми та поклади.
— Підігрів так і не передали?
— Зрозуміло.
— Юля сховала його на кладовищі. Показали, де його шукати, Мотористові. Завтра рано вранці він забере горілку і передасть її Косяку.
— Підігрів можуть знайти і забрати сторонні люди, — засумнівався я в успіху передачі.
— Це виключено. Але кладовище занедбане. На нього ніхто не ходить.
— Не подобається мені вся ця історія, — сказав я.
— А мені що до того? Я своє отримав. Тепер Косяк зі своєю зграєю нехай далі займається.
Молдаван поліз у кишеню. Дістав кисет, спеціально згорнуту газету «Правда». Він одірвав один аркушик від неї. Вирівняв. Щедрою рукою сипнув жменю тютюну.
— Тримай, бля, тепер хоч вдосталь покуримо.
Ми згорнули козячі ніжки, жадібно затягнулися.
На наступний день, як тільки нас привезли, Пашка Косяк вже був у нас в роздягальні. Підбіг до Колі Моториста.
— Де підігрів? — спросив.
— Я не знайшов передачі, — розвів той руками.
Косяк змінився в обличчі.
— Ти добре шукав? — навіть голос втратив від хвилювання.
— Все обнишпорив в окрузі, — спокійно відповів той.
— Ти свої замороки залиш при собі. Базар не розводь. Я своїми очима бачив, як вона ховала пляшку, — не відступав від Колі Косяк.
— Я обшукав все, як годиться. У чорного пам'ятника. Там нічого не виявилося, — розвів руками Моторист.
Косяк подивився на Моториста. Той не виявляв занепокоєння. Все одно Пашка не міг позбутися думки, що Моторист забрав передачу.
— Куди ти спровадив підігрів? — не витримав, вчепився в горло хлопця.
Коля звільнився від його чіпких рук.
— Що ви до мене пристали?!
— Де пляшка? — закричав Косяк.
— Якщо на те пішло, завтра куплю вам пляшку і принесу.
— Купиш?! Тобі року не вистачить, щоб заробити на неї, — вигукнув роздратовано Косяк.
— На пляшку горілки? Рік працювати?! Не говоріть казна-що.
— У нього звивини не працюють, — покрутив біля скроні пальцем Босий, чоловік з грубими рисами обличчя. — Ми всі разом більше року шкребли на пляшку.
— І жодного разу не вдалося вколотися, — додав Пронос, який ні на крок не відходив від Косяка.
— Про які уколи ви говорите? — здивувався Моторист.
Пашка поник головою.
— Не горілка там була, а наркота.
— Чому я про це не знав? — вирвалось у Колі.
— Знав не знав, — вигукнув Босий. — Зілля давай. Інакше ми тебе пришиємо.
Миша Молдаван, який слухав цю розмову, не втримався. Він кинувся з кулаками на Пашку.
— Що ти до пацана чіпляєся? Я тобі, бля, морду зараз розкровяню.
Босий і Пронос не дали Миші дістатися до Косяка. Він стояв за ними, як за кам'яною стіною.
— Тебе не питають, помовчи, — сказав Косяк, сховавшись за спинами своїх корешів.
— Я не можу мовчати, коли ви чините беззаконня. Чому не сказали правду, що було в пляшці? В темну вирішили зіграти?
— Що там було, яка різниця. Ми на пляшку домовлялися, — не заспокоювався Босий.
— Туполобі! Чому підігрів не передали з рук в руки? — знову втрутився Миша. — Раз він згорів, звинувачувати нікого.
— У нас твої понти не пройдуть, — не втримався Пронос. — Якщо Моторист загнав підігрів і хоче вийти сухим із води, у нього це не вийде!
— Чесно вам кажу. Ніякої я пляшки не брав, — вже іншим тоном промовив Моторист.
До нього нарешті дійшло, в яку небезпечну історію він вляпався. Він би ні за які гроші не погодився передати на територію зони наркотики. Він вже знав, що за це можна отримати пристойний термін.