Побачивши, як спритно Миша завалив на підлогу Босого, Косяк закричав братві:
— Що ви стоїте! Ату його!
Братва не наважувалася наблизитися до розлюченого Молдавана, який стояв один проти всіх, стискаючи кулаки.
Першим кинувся виконувати команду Пронос. Розмахуючи худими руками, він рушив на Мишу. Кулачний бій закінчився тим, що Молдаван ударом у щелепу уклав на підлогу і Проноса. Той не подавав жодних ознак життя.
В цей час інші члени петушиної зграї оточили Мишу з усіх боків. Він тримав кругову оборону і проривався до дверей.
Він, відбиваючись ногами і руками, плечем штовхнув двері, сподіваючись вирватися з оточення і прорватися в барак. Але хто-то з братви завчасно закрив двері на замок, щоб не зайшов хтось сторонній.
Миша сильним ударом ноги вибив двері, але послизнувся і впав на підлогу. Йому заламали руки за спину. Але він продовжував відбиватися ногами і головою.
Тоді Косяк, який вже піднявся з полу, завдав непокірному удар по голові поліном. Миша втратив свідомість і впав на підлогу.
Його потягли до столу. Поклали так, що тулуб був на столі, а ноги — на бетонній підлозі.
— Що стоїте? Підготуйте верстат до роботи, — розпорядився Косяк.
З підбитим оком Босий опустив на землю штани і кальсони Миші, оголивши його сильні ноги і білі сідниці. Молдаван не оказував ніякого спротиву, тому що втратив свідомість.
Не соромлячись натовпу, Косяк підійшов до нього, поплескав його по голому білому заду:
— Ось ти і попався. А то все з себе целочку зображав. Дупа, як горіх. Отпорем його, щоб надовго нас запам'ятав.
Не соромлячись натовпу, першим спробував непокірного Мишу, який у несвідомому стані стояв літерою «Г», як його і поставила братва: тулуб — на столі, ноги — на підлозі.
Задовольнивши своє бажання, Пашка сказав:
— Пахани, продовжуйте згідно куплених квитків.
Півняча зграя вишикувалося до Миші в чергу.
Він нічого не бачив і не чув. Не пручався, не чинив опору. Кожен з черги отримував своє і спішив покинути зборище.
Наприкінці почали підходити сторонні, особливо спраглі. У тому числі колишній начальник великого підприємства.
Він і розгледів, що із заднього проходу Миші йде кров.
Підбігли люди Косяка.
Сам Паша оглянув місце. Побачив калюжу крові біля ніг Молдавана, вимовив твердо:
— Достатньо!
Мішу одягли і відтягли на нари.
А вранці табір облетіла страшна звістка: Миша Молдаван повісився.
Вночі оговтався. Згадав, що з ним трапилося. Десь дістав мотузку. Повісився на спинці своїх нар.
Коли Косяк рано вранці вирішив перевірити, як би чого не вийшло, він мало не зіткнувся з Мишею, який висів на нарах. Його ноги не діставали до підлоги кілька сантиметрів. Косяк подумав, що той стоїть.
— Що застиг? — запитав.
Той йому не відповів. Пашка наблизився до небіжчика, хотів помацати його за плече, і жахнувся.
Він побачив мотузку і голову, яка неприродно схилилася на плече. І кинувся бігти.
Про те, що трапилось, я дізнався вранці. Мені до болю стало шкода Мишу. Підери давно заглядалися на його струнку фігуру, смугляве обличчя з темними очима. Косяк весь час домагався його. Але не виходило. Миша не йшов ні на які обіцянки. Але його все-таки дістали. Обставини так склалися.
Вже на будівництві мене покликав Черчіль.
— Побіжи на основний корпус. Поклич Косяка, — сказав він голосом, з якого я зрозумів, що Косяка не чекає нічого хорошого.
— Скажи, розмова гаряча є. Нехай негайно чухає сюди, — додав Соломон.
Я поспішив на основний виробничий корпус.
Коли прийшов Косяк, першим не витримав Соломон:
— Підер, нарік кінчений. Фуфло. Коли ти, нарешті, заспокоїшся? Навіщо Молдавана опустив?
— А ви що? Не знаєте?! Тому, що він заборгував мені, — опустив голову Косяк.
Він знав, що такі проколи не прощаються. Йому доведеться тримати відповідь.
— Він обіцяв тобі повернути за пляшку, — не втримався я.
— Навіщо торкнув чистого пахана? — піднявся з лавки Соломон.
Косяк машинально відступив. Він пам'ятав силу кулака Кості і боявся його удару. Черчіль теж не змушував себе довго чекати.
Соломон затягнувся цигаркою:
— Коли ти, криса, нажреся? Або тебе заспокоїти навіки?
— Хто ж знав, що він руки на себе накладе.